Вступ
21 лютого 1913 року Рося святкувала 300-рччя царювання Дома Романових. 300 рокв тому, 21 лютого 1613 року, на московський престол Земським Собором був обраний шстнадцятирчний боярин Михайло Федорович Романов, якому призначено було стати родоначальником ново династ. За роки правлння Государв Дома Романових держава московська стала великою Росйською мперю, що розкинулася вд берегв морв Блого, Чорного Балтйського до Тихого океану.
Династя Романових дала Рос багато видатних державних дячв, будвельникв велико Росйсько держави: Олекся Михайловича Петра Великого, Катерину II Олександра I Миколу I, Олександра II Олександра III. У хньому ряду гдне мсце займа й останнй росйський мператор - Микола II, старший син мператора Олександра III мператриця Мар Федорвни, дочц датського короля Христана IX. Вн вступив на престол 21 жовтня 1894 року псля смерт свого батька Олександра III.
Час царювання Миколи II став перодом найвищих в стор Рос темпв економчного росту. За 1880-1910 р.м. темпи росту продукц росйсько промисловост перевищували 9% у рк. По цьому показнику Рося вийшла на перше мсце у свт, випередивши навть Сполучен Штати Америки. По виробництву найголовнших сльськогосподарських культур Рося вийшла на 1 мсце у свт, вирощуючи бльш половини вироблено у свт жита, бльш чверт пшениц, ввса ячменя, бльш третини картопл. Рося стала головним експортером сльгосппродукц, перший "житницею вропи". На частку припадало 2/5 усього свтового експорту сльськогосподарсько продукц.
Успхи в сльськогосподарському виробництв постали результатом сторичних подй: скасування крпосного права в 1861 роц Олександром II Столипнсько земельно реформи в роки правлння Миколи II, у результат яко в руках селян виявилося бльш 80%1 орних земель, а в азатськй частин - майже вся. Площа ж помщичх земель неухильно скорочувалася. Дарування селянам права вльно розпоряджатися свою землею скасування общин мало величезне державне значення, користь якого, у першу чергу, усвдомлювали сам селяни.
Самодержавна форма правлння не перешкоджала економчному прогресу Рос. По манфесту 17 жовтня 1905 р. населення Рос одержало право на недоторкансть особи, свободу слова, преси, зборв, сплок. У кран росли полтичн парт, видавалися тисяч перодичних видань. Вльним волевиявленням був обраний Парламент - Державна Дума. Рося ставала правовою державою - судова влада була практично вддлена вд виконавчо.
1.Династя Романових
1.1 Михайло Федорович
(12.07.1596 - 13.02.1645)
Михайло Федорович - основоположник царсько-мператорсько династ Романових, перший росйський цар з боярського роду Романових. 21 лютого 1613 року Земський собор обрав шстнадцятирчний Михайло Романова государем вс Рус. 11 липня 1613 року в Успенськом собор Кремля Михайло внчався на царство вступив на Московський престол. У 1625 роц вн прийняв титул самодержця Всеросйського. До воцарння на Московському престол Михайло разом з свою матр'ю - великою черницею Марфою жив у костромськй вотчин Романових - сел Домнине. Проте трохи пзнше Михайло Романов укрився вд можливих переслдувань у костромському Ипатвском монастир. Тут вн дзнався про те, що обраний росйським царем. Початок царювання Михайло була нелегким - значна частина крани усе ще знаходилась поза контролем уряду. Тльки в 1614-1616 р. були розгромлен козацьк розбйницьк загони 3аруцького, отаманв Мазуна Литовського, що розоряли без того виснажену держава. Перед росйським царем стояла задача закнчення вйськових дй з Польщею Швецю. Шведська нтервенця, що почалася в 1609 роц, була припинена висновком Столовського миру (1617 р.), у результат якого Московська держава загубила вихд до Балтйському моря. У 1618 роц в сел Деулно Рося уклала з Рччу Посполитой перемир'я на 14 рокв 6 мсяцв. За умовами цього перемир'я був зроблений обмн полоненими, у числ яких був батько царя митрополит Фларет. Пзнше цар спробував повернути захоплен поляками територ, але вйна з Польщею в 1632-1634 р. закнчилася поразкою Росйсько держави, Поляновський мир 1634 року закрпив за поляками споконвку росйськ земл. Перш роки правлння Михайла Романова пройшли в обстановц майже безупинно дяльност Земських соборв - тут обговорювалися майже вс найважливш проблеми держави. Цар Михайло Федорович був молодий недосвдчений до 1619 року краною правила велика стариця Марфа рдня з бояр Салтикових. Пзнше влада в кран перейшла в руки батька царя - патрарха Фларета, що носив титул Великого государя. Державн грамоти того часу писалися вд мен государя царя святйшого патрарха Московського вс Рус. Псля закнчення Смутного часу знадобилося багато зусиль, щоб вдновити розорену крану. Для розвитку рзномантних промислв у Росю на пльгових умовах були запрошен ноземн промисловц - "рудознатци", зброяр, ливар. Так, у 1632 роц голландський купець Внус одержав дозвл побудувати в Тул завод для вдливу гармат ядер. У 1627 роц урядом царя Михайла були почат заходи для обмеження влади вовод на мсцях. Вовода в той час був " цар, Бог", людям нде було шукати захисту вд свавол мсцево влади , що царю всюди. У 1642 роц було покладене початок вйськовим перетворенням. ноземн офцери навчали росйських "ратних людей" вйськовй справ, в Рос з'явилися "полки ноземного строю": солдатськ, рйтарськ, драгунськ. Це був перший важливий крок до створення регулярного нацонального вйська в Рос. Михайло Федорович помер 13 липня 1645 року вд водяно хвороби у вц 49 рокв. Вн похований в Архангельськом собор Кремля.
1.2 Олексй Михайлович (Найтихший)
(19.03.1629 - 30.01.1676)
13 липня 1645 року росйським царем став старший син Михайла Федоровича царевич Олексй. Олексй Михайлович був одним з найдосвдчинйших людей свого часу. Вн самий писав редагував багато указв першим з росйських царв став власноручно х пдписувати. Олексй Михайлович склав "Уложение сокольничья пути", пробував писати сво спогади про польську вйну. Лагдний релгйний, вн був надзвичайно любимий народом, що дав йому прзвисько Найтихшого. У перш роки свого царювання Олексй Михайлович мало брав участь у державних справах. Державою управляли вихователь царя боярин Б..Морозов тест царя .Д.Милославський. Полтика уряду Морозова, спрямована на посилення фнансового гнту, беззаконня зловживання Милославського викликали народне обурення. Слдом за Московським повстанням (червень 1648 року), результатом якого стало вдсторонення глави уряду Б..Морозова вд державних справ заслання його в Кирило-Белозерський монастир, спалахнули повстання в пвденноросйських мстах в Сибру; а в 1650 роц вдбулися хвилювання в Новгород Псков. У 1649 роц Олексй Михайлович самий прийнявся за справи правлння.
По його особистй указвц був складений звд законв - Соборне Укладення (1649 р.), що задовольнило основн вимоги верхвки посаду дворян. Маючи нужду у надйному раднику, цар наблизив до себе патрарха Никона. Вн надавав Никонов довру доручав керування державою на час сво вдсутност в столиц. Церковн реформи, проведен Никоном, постали причиною виникнення в кран рзномантних релгйних течй, послдовники яких не визнавали офцйну церкву. Згодом х стали називати розкольниками. Втручання, що зроста, Никона у внутршню зовншню полтику держави пд тезою "священство вище царства" викликало розрив патрарха з царем. Прямуючи улагодити систему наказв обмежити вплив боярсько аристократ на державн справи, цар створив спецальний наказ "великого государя тамних справ". За словами сучасника, "улаштований той наказ при тепершньому цар для того, щоб його царська думка справи здйснювалися по його бажанню, а бояре думн люд н про що не вдали". Уряд Олекся Михайловича заохочував промислову дяльнсть, пдтримував втчизняне купецтво, захищаючи його вд конкуренц ноземних торговцв. Були прийнят Митний Новоторговий статути, що сприяли розвитку внутршньо зовншньо торгвл. Самим значним досягненням зовншньо полтики того часу постало возз'днання Украни з Росю, проголошене 8 счня 1654 року гетьманом Украни Богданом Хмельницьким на Переяславсько Рад. Проте ця подя стала причиною ще одн росйсько-польсько вйни, що продовжувалася 13 рокв - до 1667 року скнчившоюся Андрусовським перемиррям. У царювання Олекся Михайловича Московська держава розширила сво меж не тльки на пвденний захд (отримавши лвобережну Украну Блоруськ земл), але далеко на схд на пвдень. Цар Кахет Имерет, пригнчен турками персами, просили про московське пдданство. У захдно Сибр козаки перемогли нащадкв хана Кучума. Росйськими землепрохдцями була вдкрита схдна Сибр. В роки правлння Олекся Михайловича в Рос починалися спроби створення перших вйськових кораблв почалося формування постйно арм "нового ладу" з добровольцв, що заклала основу майбутньо системи рекрутських наборв. У цей час були жорстоко придушен народн повстання в Москв - Соляной бунт (1648 р.) Мдний бунт (1662 р.) селянська вйна 1670-1671 р.пд предводительством С.Т.Разна. Олексй Михайлович помер 30 счня 1676 року у вц 47 рокв. Вн похований в Архангельськом собор Кремля.
1.3 Федр Олексйович
(30.05.1661 - 27.04.1682
У 1675 роц Олексй Михайлович оголосив свого сина Федора спадкомцем престолу. Рк через, 30 счня 1676 року Федр Олексйович став государем вс Рус. 18 червня 1676 року вн був коронований в Успенському собор Московського Кремля. Федр Олексйович був вихованцем знаменитого богослова, вченого поета Смеона Полоцького. Вн добре знав латинський, вльно говорив читав польською мовою. Федр захоплювався вршуванням пд кервництвом Смеона Полоцького переклав на врш Псалми 132-й 145-й. Федр Олексйович за шсть рокв свого царювання не змг проявити належно самостйност. Влада при ньому була зосереджена в руках його родичв по матер бояр Милославських. У 1680 роц цар Федр наблизив до себе постельнчьйого Б.М.Язикова стольника А.Т.Лихачова, що стали його радниками в державних справах. У 1682 роц на церковному собор були заснован нов парх прийнят мри для боротьби з розколом. Найважлившою подю царювання Федора Олексйовича стало знищення в 1682 роц мсництва, що давало можливсть просування по служб не дуже знатним, але освченим заповзятливим людям. У цей час були створен комс з виробтку ново системи податей "ратно справи". Федр Олексйович видав указ проти розкош, у якому для кожного стану встановлювався не тльки одяг, але число коней для визду. У останн дн правлння Федором Олексйовичем був складений проект про заснування в Москв Слов'яно-греко-латинсько академ духовного училища на 30 чоловк. В роки правлння Федора Олексйовича продовжувалася вйна з Туреччиною Кримським ханством за Правобережну Украну. Гетьман Правобережно Украни Д.Дорошенко, що боровся на сторон турок, намагався опанувати Лвобережну Украну, але в 1676 роц пд тиском росйсько-укрансько арм вн каптулював присягнув на врнсть Рос. У 1681 роц вйна з Туреччиною закнчилася перемир'ям, укладеним у Бахчисара. Федр Олексйович помер 27 квтня 1682 року у вц 22 рокв, не зробивши розпорядження щодо престолонаслдства. Вн похований в Архангельськом собор Московського Кремля.
1.4 оанн V Олексйович
(27.08.1666 - 29.01.1696)
Цар Федр Олексйович не лишив заповту про передачу престолу. Дтей у Федора Олексйовича не було, на престол претендували два брати - оанн Петро Олексийовичи. оанн Олексйович був п'ятим сином Олекся Михайловича його першо дружини Мар ллвни Милославсько. Царевичу оанну виповнилося до цього часу 16 рокв, а царевичу Петров - 10, по старшинству престол повинний був би перейти до оанна, проте бояре побоювалися, що слабке здоров'я оанна не дозволить йому управляти краною. Тому царем був проголошений Петро. Прихильники царевича оанн - царвна Софя родич першо дружини Олекся Михайловича Милославськ протестували проти такого ршення. Щоб обурити спокй народу, вони заявили, що оанн зрадницьки задушений прихильниками Наришкних - родичв друго дружини Олекся Михайловича. Спалахнуло стрлецьке повстання, у результат якого партя Наришкних була розгромлена царем був проголошений оанн Олексйович, а царвна Софя - правителькою держави при неповнолтньому оаннов. Боярська дума визнала це обрання з тим, щоб з оанном Олексйовичем соцарював його брат Петро Олексйович. 25 червня 1682 року вдбулося внчання на царство царв оанн V Петра I Олексйович. Для проведення обряду внчання була виготовлена друга шапка Мономаха подвйний трон. Наришкни були вдсторонен Софю вд державних справ цариця Наталя Кирилвна з сином Петром усамтнилася в коханим пдмосковному сел царя Олекся - Преображенському. оанн V у справах управлння державою не брав участь перебував "у безперестаннй молитв твердому пост". Так настало правлння царвни Соф Олексвни (1682-1689 р.). Цар оанн Олексйович був тяжко хворий помер 29 счня 1696 року. Вн похований в Архангельськом собор Московського Кремля.
1.5 Петро I Олексйович (Великий)
(30.05.1672 - 28.01.1725)
Псля смерт царя Федора Олексйовича десятилтнй царевич Петро за пропозицю патрарха оакима на настйну вимогу Наришкних був проголошений царем в обхд свого старшого брата царевича оанна, але з 23 травня того ж року за вимогою бояр Милославських вн був затверджений 3емським собором "другим царем", а оанн - "першим". 25 червня 1682 року цар оанн V Петро I внчалися на царство. У зв'язку з молодстю царв правителькою при них стала хня старша
сестра царвна Софя. До 1689 року Петро cо свою матр'ю Наталею Кирилвною жив у пдмосковному сел Преображенському, прижджаючи в Москву тльки на час офцйних церемонй. У Преображенському царевич займався вйськовими грами з спецально для цього сформованими "потшними вйськами", що стали згодом ядром росйсько регулярно арм. У счн 1689 року на настйну вимогу матер Петро I женився на дочц славетного боярина вдок Федорвн Лопухно. У 1689 роц бажаюча диновладдя Софя була вдсторонена вд влади й замкнута в Новодвочий монастир. До 1694 року уряд Петра I очолювала його матр Наталя Кирилвна. У 1696 роц, псля смерт оанн V, Петро став динодержавним царем. Характерними чортами Петра були розум, воля, енергя, широта поглядв, цлеспрямовансть, допитливсть, велика працездатнсть. Петро, не отримавши належно освти, учився все життя.Водночас Петро був опришкуватий, жорсткий безжалсний, особисто брав участь у катуваннях стратах. Цар не cчитался c нтересами життям окремо особистост, не зупинившись перед смертним вироком навть власному сину Олексв. У 1697 роц цар спорядив "Велике посольство" у вропу самий приднався до нього пд м'ям Петра Михайлова. У Прусс цар навчався артилерйськй справ й одержав атестат вогнепального майстра. Вивчати кораблебудування Петро направився в Голландю й в Амстердам поступив робочим на Ост-ндську верф. Пд час перебування в вроп Петро оглядав фабрики, бблотеки, слухав лекц в унверситетах.У 1698 роц цар спшно повернувся в Росю, тому що була отримана звстка про нову змову Соф повстанн стрльцв. Пд час свого царювання Петро I провв значн реформи, спрямован на подолання вдставання Рос вд передових кран Заходу. У результат реформ державного апарата мсце Боярсько думи зайняв Сенат, заснований у 1711 роц для управлння всма справами у випадку вд'зду государя. Колег, що вдали господарським життям Рос й органзован по шведському зразку замсть складного неповороткого апарата наказв, були пдпорядкован Сенату. Справи в колегях виршувалися бльшстю голосв. У 1721 роц Петро затвердив Духовний регламент, що цлком пдпорядкував церкву держав. Патраршество було скасовано, а для управлння церквою заснований Святйший Синод. Велике значення мала адмнстративна реформа, що роздлила всю Росю на 8 (а потм на 10) губернй на чол з губернаторами "щоб краще придивлятися про грошов збори всяк справи"1. 16 травня 1703 року на однм з островв в устя Неви по розпорядженню Петра I почали будвництво Петропавловсько фортец. Фортеця стала початком нового мста, названого Петром на честь свого святого патрона Санкт-Петербургом. У 1712 роц Петербург став столицею Росйсько держави. Перетворення Петра I торкнулися всх сфер громадського життя: Указ про диноспадкування закрпив дворянську власнсть на землю, у Табел про ранги був установлений порядок чиновиробництва вйськових цивльних службовцв не по знатност, а по особистих спроможностях заслугам. Необхдний для активно зовншньо внутршньо полтика рст державного бюджету призвв до корнно реформи вс податково системи - уведенню подушно подат, що пдсилила крпосну залежнсть селян вд помщикв. Подушна подать була тяжче тих повинностей, що вдбували на користь пана крпака. На погршення свого положення народ вдповв посилившимся опором: почастшали побжи крпакв, розгроми панських маткв, збройн виступи. Астраханське повстання 1705-1706 р. повстання пд проводом Булавна були жорстоко придушен урядовими вйськами. Петро I створив регулярну росйську армю флот. Основою ладу збройних сил явилася рекрутська повиннсть, введена у 1705 роц, обов'язкова вйськова служба дворян, що одержували офцерський чин псля закнчення вйськово школи або служби рядовими. Органзацю, озброння, тактику, права й обов'язки всх чинв визначали Вйськовий статут (1716 р.), Морський статут (1720 р.) Морський регламент (1722 р.), у розробц яких брав участь Петро. Разом з формуванням арм на Азовському Балтйському морях будувався вйськово-морський флот. Псля початку Пвнчно вйни будвництво азовського флоту було припинено, а в результат невдалого Прутського походу Рося загубила й Азов з узбережжям. Будвництво флоту продовжувалося на Балтйському море. У 1708 роц був спущений на воду перший корабель, а через 20 рокв росйський флот на Балтйському море був самим потужним: 32 лнйних корабля, 16 фрегатв, 85 галер багато рзномантних дрбних судв. Глибок реформи були проведен Петром I в област культури просвтництва: з'явилася свтська лтература, були вдкрит медико-хрургчна, нженерн й артилерйськ школи, Морська академя. Для навчання практичного освоння наук молодих росян посилали за кордон. Видавалися буквар, навчальн карти, навчальн посбники. Вдчинився перший росйський музей - Кунсткамера - з привселюдною бблотекою перший росйський загальнодоступний театр. У 1700 роц в Рос був впроваджений новий календар з початком року 1 счня замсть 1 вересня лтообчислення вд рздва Христова, а не вд створення свту. Стала виходити перша росйська друкарська газета - "Вдомост". У 1724 роц була заснована Петербурськая Академя наук з гмназю й унверситетом. По розпорядженню Петра I були проведен експедиц А.Бековича-Черкаського в Середню Азю, И.Евренова Ф.Лукна - на Далекий Схд, Д.Месершмдта - у Сибр, пдготовлена експедиця В.Беринга, призначена початок систематичному вивченню географ крани картографуванню. Необхднсть виходу до Чорного Балтйському морям визначили зовншню полтику Петра I. Наприкнц XVII сторччя були почат два походи на турецьку мцнсть Азов, що сприяли укладанню Константинопольского перемир'я з Туреччиною. Рося вийшла на береги Азовського моря. Проте головною зовншньополтичною проблемою було одержати вихд до Балтйському моря. Петро звертався до Швец з проханням продати належн колись Рос земл у Фнсько затоки, але шведи не погодилися. Почалася Пвнчна вйна, що продовжувалася бльш 20 рокв. У 1712-1714 р. була завойована Фнляндя. Утвердившись на берегах Балтйського моря, Рося стала великою державою, у 1721 роц вона була проголошена мперю, а Петров I був привласнений титул мператора Всеросйського, Батька Батьквщини Великого. У росянкою стор Петро I по праву залишився Петром Великим. Здоров'я мператора було пдрвано важкою працею багатьма надмрностями. 28 счня 1725 року в результат запущено хвороби Петро I помер. Вн похований у собор Петропавловсько фортец в Санкт-Петербурз.
1.6 катерина I Олексвна
(5.04.1684 - 6.05.1727)
мператриця Всеросйська(28.01.1725 - 6.05.1727) Псля смерт Петра I при двор утворилися дв парт. Одна з них, у якй входили Репнн, Голцин князья Долгорукови, вдстоювала права Петра Олексйовича, малолтнього онука Петра I сина царевича Олекся. Проте за пдтримкою гвардйських
полкв Меншиков Толстой збудували на престол удову Петра I катерина, що пдтримували також впливов члени Синоду - Феодосй Псковський Феофан Новгородський. Спадкомцем престолу був оголошений онук Петра I великий князь Петро Олексйович. катерина (справжн м'я Марта), дочка литовського селянина Самула Скавронського, була другою дружиною Петра Великого. У 1715 роц при водохрещенн в православну вру вона була наречена катериною Олексвною. катерина була слабкою жнкою, схильно рзномантним впливам. Вона не мала няко програми дй в усм покладалася на радникв. Для важливих державних справ була заснована Верховна тамна рада, серед шести членв якого був соратник Петра Великого Олександр Меншиков. Рад придавалось значення законодавчого органа: жодний указ государин не мг бути виданий без обговорення в Рад. Псля смерт Петра уся вага тягаря правлння вдповдальност лг на "пташеняти гнзда Петрова", що здебльшого виявилися недздатн до самостйнй дяльност. Тривал вйни, що вела Рося, позначилися на фнансах крани. Через неврожа пднялися цни на хлб, у кран наростало невдоволення. Щоб запобгти повстання, був знижений подушний податок ( з 74 до 70 копйок). Верховна тамна рада лквдувала органи мсцево влади, створен Петром I, вдновив владу вовод. В роки правлння катерини I вдбулися так под, як вдкриття Академ наук, органзаця Морсько експедиц В.Беринга, установи ордена Св. Олександра Невського. У царювання катерини I Рося вела вйну з турками в Дагестан Груз. Задум катерини повернути герцогу Голштинському вднятий датчанами Шлезвг викликав вйськов д з боку Англ Дан. Стосовно Польщ Рося намагалася звстки мирну полтику. Пдпримницький далекоглядний Меншиков розумв, що коли влада перейде до Петров, вн загубить свй вплив при двор. Меншиков домгся в Ектерини згоди на шлюб сво дочка з царевичем Петром Олексйовичем . Навесн 1727 року катерина захворала гарячкою 6 травня померла. У заповт, пдписаному замсть хворий матер царвною лизаветою Петрвною, спадкомцем престолу призначався царевич Петро Олексйович.
1.7 Петро II Олексйович
(12.10.1715 - 18.01.1730)
Петро Олексйович, онук Петра I, вступив на престол за заповтом мператриц катерини I. Вихованню й освт Петра Олексйовича придлялося не особливо багато уваги. незабаром псля смерт катерини I на чол вчителв молодого мператора став А.И.Остерман, якому допомагали академк Гольдбах архпископ Феофан Прокопович. Щоб не загубити впливу при новому государ, Меншиков негайно обручив Петра з свою дочкою Марю незабаром видалив вд подвр'я непримних йому осб. Самовладдя зарозумлсть тимчасового правителя дратували багатьох придворних. Та й сам молодий мператор не любив Меншикова. Цим скористалися княз Довгорук, що переконали Петра заарештувати Меншикова. Меншиков разом з смейством був засланий у Сибр, а усе його майно було конфсковано. Так закнчилося його розпорядження державою. Петро II з своми наближеними оселився в Москв майже увесь час проводив на полюванн. Для змцнення сво влади при двор 19 листопада 1729 року Довгорук улаштували заручення Петра II з князвною Катрею Олексвною Довгорукою. Петро II оголосив себе супротивником перетворень Петра I лквдував створен його ддом установи. Уся повнота влади перейшла до верховно тамно ради. ноземн посли писали, що "усе в Рос в страшному безладд". верховна тамна рада збиралася рдко, а Петро II цлком вддавався розвагам не пклувався про справи державн. У счн 1730 року мператор занедужав вспою незабаром помер. З смертю Петра II припинився рд Романових по чоловчй лн. Псля смерт Петра II Верховна тамна рада обрала на престол дочку царя оанна V Ганну оаннвну, удову герцога Курляндського.
1.8 Ганна оанвна
(28.01.1693 - 17.10.1740)
Ганна оанвна була обрана на престол у счн 1730 року псля того, як не залишивши заповту помер вд вспи мператор Петро II. З смертю Петра II, онука Петра Великого, припинилася чоловча лня вдома Романових. Росйський престол перейшов до нащадкв царя оанна Олексйовича. обрання на престол старшо дочки царя Катр, чоловка принца Мекленбургського, було визнано незручним на царство запросили другу дочку оанна Олексйовича, що герцогиню Курляндськую Ганну. При обранн на престол Ганна оанвна пдписала "кондиц", пред'явлен й Верховною тамною радою й обмежуючи верховну владу. За планом, виробленому князем Д.М.Голциним, у Верховнй тамнй рад обговорювався проект конституц, по якому мператриця могла розпоряджатися тльки свом подвр'ям, а верховна влада повинна була належати Верховнй тамнй рад. Проте при вступ на престол Ганна розрвала пдписан нею в Митаве "кондиц". Ганна оанвна не одержала належного виховання й освти все життя залишалася малограмотно. улюбленими розвагами були верхова зда полювання. Ганну оаннвну вдрзняли досить груб смаки - веселили клоуни, а в театр вона вддавала перевагу спектакл з бйками. Прагнення до розкош в мператриц прекрасно вживалось з неохайнстю. Ставши мператрицею, Ганна почала пднмати ноземцв пддала опал росйську знати. Вся влада в кран фактично належала канцлеру Остерману фавориту Ганни Эрнесту оганну Брону, викликаному нею з Курлянд. На чол арм теж стояв нмець - фельдмаршал Мнх. Верховна тамна рада була скасована. накомислення жорстоко переслдувалося: всх осб, що здавалися небезпечними, пддавали насильству або засилали в Сибр. Жорстксть крпосного права податково полтики у вдношенн селян призвели до народних хвилювань масово втеч селян, що розорилися, на околиц Рос. Утримання подвр'я обходилося в 5 разв дорожче, чим при Петров I, незважаючи на те, що в казн не було грошей. Проте в сфер освти вдбулися деяк позитивн змни: був заснований Сухопутний шляхетний кадетський корпус для дворян, при Сенат було створене училище для готування чиновникв, при Академ наук була вдкрита семнаря на 35 юнакв. До цього ж часу вдноситься бльш правильний апарат пошт, а також створення полц у великих мстах. Зовншня полтика Рос псля смерт Петра I надовго виявилася в руках барона А.И.Остермана. У 1734 роц Рося вступила у вйськовий конфлкт з Францю за "польську спадщина". Перемога Рос сприяла затвердженню на польському престол короля Августа III. У 1735 роц була почата вйна з Туреччиною, що завершилася в 1739 роц Блградським миром. Незважаючи на успхи росйсько арм, Рося змушена була пти на серйозн поступки: вона одержала мцнсть Азов без змцнень без права тримати там гарнзон; Рося також не мала права тримати флот на Чорному мор. Вйни, що Рося вела в царювання Ганни оанвни, не доставляли мпер вигод, хоча пднмали престиж у вроп. 17 жовтня 1740 року у вц 47 рокв Ганна оанвна померла. За заповтом мператриц престол псля
царювання повинний був вдйти нащадкам сестри катерини Мекленбургсько, дочка яко лизавета-катерина-Христина прийняла православ'я була наречена Ганною. У 1740 роц в Ганни Леопольдвни, видано замж за принца Брауншвейгського Антона-Ульрха, народився син оанн. Незадовго до смерт мператриця Ганна оанвна оголосила немовля спадкомцем престолу. Регентом при оаннов вона призначила герцога Брона.
1.9 оанн VI Антонович
(12.08.1740 - 4.07.1764)
оанн Антонович, син принцеси Ганни Леопольдвни Мекленбургськой принца Антона-Ульрха Брауншвейг-Люнебургського, був зведений на престол псля смерт сво двоюрдно бабки мператриц Ганни оаннвн. Регентом при мператор Ганна оанвна призначила свого фаворита герцога Брона. Пд час свого недовгого правлння, що продовжувалося менше мсяця, Брон зменшив розмр подушного податку, ввв обмеження розкош в придворному побут, видав манфест про суворе дотримання законв. 9 листопада 1740 року в результат дврського перевороту Брон був заарештований вдправлений у заслання, а правителькою держави змовники проголосили матр мператора Ганну Леопольдвну. Через рк, у листопад 1741 року, дочка Петра I лизавета Петрвна за пдтримкою солдат офцерв Преображенського полка заарештувала правительку родину, у тому числ й однорчного мператора оанн VI. У 1744 роц вся см'я Ганни Леопольдвни була тамно заслана в Холмогори. Тут оанн провв бля 12 рокв у повнй самтност. Проте в Холмогорах поповзли чутки про перебування в мст колишнього мператора й у 1756 роц оанн Антонович був переведений у Шлссельбург утримувався там в одиночному ув'язненн. Якимось образом вн навчився грамот йому дозволили читати Бблю. Проте тамниця його перебування в мцност не збереглася. Псля воцарння Петра III положення нещасливого в'язня не змнилося. катерина II, взойдя на престол, дала охорон оанн VI нструкцю схилити в'язня до прийняття чернечого сану. Але в липн 1764 року пдпоручик Смоленська полку Василь Якович Мирович почав спробу звльнити оанн Антоновича проголосити його мператором. Охорона, приставлена до в'язня, пручалася, але потм здалася, попередньо, по точнй нструкц мператриц, вбивши оанна Антоновича. Псля ретельного розслдування Мирович був страчений, а його тло спалили разом з ешафотом. мператора тамно поховали у фортечно стни Шлссельбурга, а його могилу зрвняли з землею.
1.10 лизавета Петрвна
(18.12.1709 - 25.12.1761)
У нч на 25 листопада 1741 року за пдтримкою гвардйських офцерв дочка Петра I лизавета Петрвна учинила дврський переворот була проголошена мператрицею. лизавета Петрвна була "розумно добро, але безладною норовливою росянкою баринею", що з'днувала "нов вропейськ вяння" з "благочестивою втчизняною старовиною" (В.О.Ключевський). Гарна, весела безтурботна, лизавета Петрвна вддала сво серце придворному певчему з чернгвських козакв Олексв Разумовському. Молва говорила, що Олексй Григорович Разумовський був тамно повнчаний з лизаветою Петрвною почуття мператриц до нього залишалося незмнним до кнця життя. Одним з перших дй нового уряду було запрошення з Голштн племнника лизавети Петрвни Карла-Петра-Ульрха (майбутнього Петра III), сина Ганни Петрвни, що мператриця лизавета оголосила спадкомцем престолу великого князя Петром Федоровичем змусила вивчати росйську мову православний катехзис. Внутршня полтика лизавети Петрвни носила бльш реставраторський , нж творчий характер. лизавета Петрвна мала намр повернутися до порядкв Петра I, проте в управлнн державою не було визначено програми, а де Петра не завжди дотримувалися не розвивалися. Проте при лизавет Петрвн була вдновлена нацональна гднсть росйського народу, була скасована страта. Сенат набув старого значення псля знищення Кабнету мнстрв став вищим органом управлння в держав: до адмнстративно-судово сторони правлння Сенату додалася законодавча. Значення Синоду духвництва при набожнй мператриц зросло, посилено переслдувалися розкольники. Сенат пклувався про поширення православ'я, про забезпечення духвництва монастирв, про поширення духовного освти в народ. Великою проблемою був стан фнансв держави. Псля перебування у влади нмецького уряду Рося не могла зводити кнц з кнцями у свому господарств. Комся про комерцю створила ряд проектв для розвитку зовншньо торгвл. Купецтву, як дворянству, держава вдчинило дешевий кредит, учредив Позиковий Державний банки. У справ торгвл промисловост йшов повльний, але постйний прогрес. У 1754 роц Сенат прийняв розроблене П.И.Шуваловим постанову про знищення внутршнх митниць, що дало поштовх розвитку всеросйського ринку. Одночасно йшов розвиток системи монополй. Велася посилена полтика по заселенню пвденних околиць, для чого запрошувались не нородц новери, а православн слов'яни-серби. При лизавет Петрвн були реорганзован вйськово-навчальн заклади. У 1744 роц вийшов указ про розширення мереж початкових шкл. Були вдкрит перш в Рос гмназ - у Москв (1755 р.) в Казан (1758 р.). У 1755 роц И.И.Шувалов М.В.Ломоносов заснували Московський унверситет. У 1756 роц в Санкт-Петербурз вдкрився загальнодоступний театр. Чимало було прикладено зусиль для збору статистичних географчних даних про Рос. У царювання лизавети Петрвни мжнародн позиц Росйсько мпер значно змцнилися. Росйсько-шведський вйськовий конфлкт закнчився пдписанням у 1743 роц Абоського миру, по якому до Рос вдйшла частина Пвденно Фнлянд. Вйна за австрйську спадщину мж пруським королем Фрдрхом II Марю Терезю при сприянн Рос закнчилася перемогою Австр укладанням Ахенського миру (1748 р.), що забезпечив Мар Терез мператорську корону. Рося взяла участь у Семирчнй вйн (1756-1763 р.) мж Пруссю з одн сторони й Австрю, Францю Росю з нший. У ход росйськ вйська двч розбили непереможну колись армю Фрдрха II у боях при Гросс-Егерсдорфе (1757 р.). при Кунерсдорфе (1759 р.). У 1760 роц росйський корпус зайняв столицю Прусс Берлн, а в 1761 роц росйськ вйська вдало дяли в схднй частин Прусс. Смерть лизавети Петрвни припинила участь росйських у Семирчнй вйн. лизавета Петрвна померла 25 грудня 1761 року на 53 роц життя. Вона похована в Петропавловськом собор в Санкт-Петербурз.
1.11 Петро III Федорович
(10.02.1728 - 6.07.1762)
Псля смерт мператриц лизавети Петрвни на росйський престол зйшов Петро III. Вн був онуком Петра I онуком сестри Карла XII. До призду в Росю Карла-Петра-Ульрха Голштейн-Готторпського готували до шведського престолу змушували учити лютеранський катехзис, шведський мову латинську граматику. Ставши спадкомцем росйського престолу великого князя Петром Федоровичем, вн, за наказом мператриц лизавети, початкв
вивчати росйську мову православний катехзис. Петро Федорович майже не одержав освти. Пригничуваний в усм вн засвов дурн навички, став дратвливий впертий, набув схильност брехати, а в Рос привчився ще пити. Майже щодня вн улаштовував гулянки в товариств зажджих спвачок акторок. У 14 рокв Петро був круглим неуком, навть лизавету Петрвну уразив свом неуцтвом. Правда, у майбутнього мператора було захоплення - вйськова слава Фрдрха II. Проте це призвело Петра тльки до забавного пародювання пруського героя до просто гри в солдатики. 18 лютого 1762 року Петро III випустив Манфест про надання "усьому росйському шляхетному дворянству вльност свободи", що скасовувала обов'язкову службу дворян, уведену Петром I. Пд час семимсячного царювання Петра III було видано деклька важливих указв: про скасування Тамницею канцеляр, про дозвл розкольникам, що бгли з Рос, повернутися на батьквщину. Ц укази проводилися наближеними Петра з розрахунку створити популярнсть мператору, що було необхдно, тому що самий Петро, немов навмисно, намагався озброти проти себе вс класи й особливо духвництво. Петро III велв лишити в церквах тльки кони Божо Матер Рятвника, а священикам оббрити бороди вдягатися подбно лютеранським пасторам. Правда, виконання цього наказу було затримано. Крм того, мператор став переробляти на пруський лад росйську армю. Самий Петро говорив свой дружин, що "негожий росянам росяни негож йому"1, був переконаний, що загине в Рос. Петро III вдмовився вд участ Рос в Семирчнй вйн вд усх росйських завоювань у Прусс. Цим вн спас армю Фрдрха II вд каптуляц. За свдченням сучасникв, ремство був на Петра "усенародним". Невдоволення, що росте, у товариств вилилося в новий заговр, що дозрла в гвардйському середовищ. Душею заговору була дружина Петра III мператриця катерина Олексвна. У числ змовникв були брати Орлови, Олексй Кирило Разумовськ, графиня катерина Дашкова. У червн 1762 року на врнсть мператриц присягнули змайловський Семеновський полки. катерина в супровод гвардйцв прибула в Казанський собор на Невськом, де була проголошена самодержавною мператрицею. У цей же день у Зимовому палац катерини присягнули Сенат Синод. Петро пдписав сво зречення був засланий у Ропшу, де утримувався пд арештом. Там вдбувся "нещасливий випадок", що закнчився смертю Петра III. Так пояснив у свому лист до катерини смерть колишнього мператора граф Олексй Орлв. Пзнше з'ясувалося, що Петро III був убитий змовниками при мовчазнй згод сво чоловки. Трапилося це 6 липня 1762 року. Петро III був похований у Благовещенсько церкви Олександро-Невсько лаври. У 1796 роц останки несчасного мператора були перехован в Петропавловськом собор разом з труною катерини II.
1.12 катерина II Олексвна
(21.04 1729 - 6.11.1796)
катерина II вступила на престол у результат дврського перевороту, скинув свого чоловка мператора Петра III Федоровича катерина вд природи була обдарована великим розумом сильним характером. Прихавши в Росю, вона постаралася вивчити росйську мову звича крани, у якому й стояло провести все життя. катерина вивчила множину сторичних флософських праць по праву вважалася одн з найдосвдченших жнок свого часу. мператриця вела листування з Вольтером французькими енциклопедистами, лишила "Записки", у яких розповла про сво життя дяльнсть. катерина II ринулася усталити самодержавство, усунувши при цьому вплив вищо аристократ гвард. Так, наприклад, реформа Сенату, проведена в 1763 роц, перетворила його з законодавчого в судово-надглядний орган. У 1768 роц був створений Рад, що став згодом вищим консультативним розпорядницьким органом при мператриц. У 1764 роц була створена Комся з упорядкування нового Укладення, у робот яко брали участь дворяни, городяни, козацтво державн селяни. Комся у свой дяльност повинна була керуватися "Наказом" мператриця, перейнятим духом французько просвтньо флософ XVIII сторччя. "Наказ" був настльки лберальний по свому змсту, що навть у Франц був прилчений до числа заборонених книг. Матерали роботи Комс в значнй мр визначили внутршню полтику правлння катерини II. У 1775 роц катерина видала "Установи для управлння губернй", де головними принципами були змцнення державного апарата на мсцях пдвищення рол мсцевого дворянства. У 1785 роц була видана "Жалувана грамота дворянству"1, де закрплювалися стар права розширювалися привле дворянства. Посилення крпосницького гнту призвело до того, що селянський рух, що наростав, перерос в селянську вйну (1773-1775 р.) пд предводительством Е.И.Пугачова, що завершився поразкою повстанцв. В роки правлння катерини II починалися заходи, спрямован на полпшення медично помоч. Кожне мсто було зобов'язане мати лкарв для повтв, улаштовувати госптал лкарн, заводити притулки для невигойно хворих психчно хворих. У Москв (1763 р.) Петербурз (1767 р.) були вдкрит Виховн будинки, у яких одержували освти дти-пдкидьки. мператриця заклала основи жночого освти: у Петербурз були заснован закрит нститути для двиць-дворянок для двиць-городянок (1764 р.). У кран вдчинилося деклька нових кадетських корпусв. У 1783 роц була заснована Росйська академя для вивчення рдно мови, президентом якого стала княгиня .Р.Дашкова. В зовншнй полтика катерина успадкувала дв головн проблеми - турецьку польську. Перша зводилася до забезпечення виходу Рос до Чорного моря. У 1772-1774 р., у ход першо росйсько-турецько вйни росйська армя одержала перемоги при Ларге Кагуле виграла Морський бй у Чесменськй бухт. По мирному договор з Туреччиною до Рос вдйшли береги Чорного й Азовського морв Туреччина визнала незалежнсть Криму, що остаточно приднався до Рос в 1783 роц. Росйський торговий флот одержав право вльного проходу через Босфор Дарданели, що мало величезне значення для торгвл Рос. Друга росйсько-турецька вйна (1787-1791 р.) затвердила за Росю володння Новоросю, Кримом фортецею Очаковом. У цей час польська погроза для Рос вже перестала снувати, але залишався невиршеним давню територальну суперечку через Блорус Правобережно Украни. У 1769 роц, псля смерт польського короля Рося зумла домогтися обрання на престол колишнього фаворита катерини II Станслава Понятовського, що вдповдало росйським полтичним нтересам. Проте цьому заперечила Австря, тод для примирення протилежних нтересв була висунута дея про подл Польщ. По першому подл Польщ (1773 р.) Рося одержала Блорусю, по другому подл (1793 р.) - Волинську, Подльську Мнську губерн. Розпачлива спроба полякв вдстояти свою полтичну незалежнсть спричинила за собою в 1795 роц третй останнй подл Польщ. Рося одержала при цьому Литву Курляндю. У 1788-1790 р. Рося
вела вйну з Швецю, викликану приднанням Криму й зкнчившуюся безрезультатно. катерина II продовжила зовншню полтику Петра Великого зумла учинити те, до чого сторччями прагнули московськ государ. Смерть застала в той час, коли росяни вйська почали свй похд у Персю. Псля правлння катерини II росйськй дипломат прийшлося ставити соб нов задач, тому що стар були вичерпан. катерина II раптово померла 6 листопада 1796 року. Вона похована в Петропавловськом собор в Санкт-Петербурз.
1.13 Павло I Петрович
(20.09.1754 - 12.03.1801)
Павло Петрович, син мператора Петра III мператриця катерини II, вступив на престол 6 листопада 1796 року. Вдбраний мператрицею лизаветою в батькв Павло виростив нервозним, вразливим, недоврливим непомрно опришкуватим. Вже в юному вц в Павли стала з'являтися пристрасть до вйськових парадв рзних дрбниць вйськово служби. Спадкомець престолу одержав гарну освту. Проте катерина II, що не припускала Павла до державних справ, подумувала передати престол його сину, великому князю Олександров Павловичев. мператриця посилалася у свому ршенн на круту вдачу нездатнсть свого сина управляти державою, але зустрла протидю придворних. Ставши мператором, Павло, коронував останки Петра III мператорською короною поховав Петра III катерину II в один день з однаковими почестями. Першим урядовим актом велико важливост був акт про змну престолонаслдства, установленого Петром I у 1722 роц. По новому указ престол повинний був переходити по праву "природному", тобто вд батька до старшого сина. Вся полтика нового мператора була спрямована на знищення всього того, що було зроблено його матр'ю. Майже вс укази Павла, що припускали викорнювання безладь у справах, лише порушували стару струнксть системи, створену при катерин II. Так, вдновивши колег - установи, уже вджил сво, Павло не змг вдохнуть у них нове життя, пзнше Олександр I замнив х мнстерствами. Проте внутршня полтика Павла I продовжувала курс катерини II. Наляканий Великою французькою революцю, Павло проводив полтику крайньо реакц. У кран була введена найсуворша цензура, закрит приватн друкарн, заборонена ввз ноземних книг. Павло обмежив дю "Жалувано грамоти дворянству" (1785 р.), стискав мсцеве управлння. Дворяни городяни знову стали пддаватися тлесним покаранням за карн злочини. Павло говорив: "У Рос великий тльки той, з ким я говорю, тльки поки я з ним говорю". мператор пдписав указ, що забороня продаж селян без земл. Рекомендувалася триденна панщина, селянам дозволялося подавати прохання скарги. Павло I припинив вйну з Персю. Вн вийшов з коалц проти Франц спробував обмежити вйськов успхи французв дипломатичним шляхом. Проте згодом йому прийшлося взяти участь у вйнах проти Франц - спочатку на оничному мор (1799 р.), а потм у Пвнчно тал Швейцар (1799-1800 р.), де востанн проявився генй великого росйського полководця А.В.Суворова. У 1800 роц почалося зближення Рос Франц, обумовлене обопльною ворожнечею до Англ. Постйна недоврливсть пдозрлсть Павла I досягли до 1801 року крайнього ступеня, звертаючись навть на члени його власно см'. Багато царедворцв вважали мператора Павла не зовсм нормальним. Восени 1800 року виникнула змова проти мператора, у якому брали участь наближен Павла гвардйськ офцери. У нч з 11 на 12 березня 1801 року змовники проникнули в Михайловський замок, де жив мператор, убили його. Офцйне повдомлення говорило, що мператор помер вд "апоплексичного удару".
1.14 Олександр I Павлович
(12.12.1777 - 19.11.1825)
Олександр I - старший син мператора Павла I його друго дружини мператриц Мар Федорвни. Вн вступив на престол псля убивства свого батька в результат змови. Вихованням Олександра займалася його бабка катерина II, що пдбрала вихователв написала для нього спецальне наставляння. Проте освту великого князя не було завершено через ранн одруження. Перша половина царювання Олександра I пройшла пд знаком помрно-лберальних реформ. мператор даровав свободу ув'язненим засланим його батьком, видав указ про знищення катувань, вдновив дю Жалуваних грамот 1785 року. Вс ц мри, а також особиста чарвнсть Олександра зробили його дуже популярним у росйському суспльств. У цей час були зроблен важлив перетворення й в адмнстративнй систем мпер: у 1802 роц були заснован мнстерства Державна рада. У 1803 роц був видано Указ про вльних хлборобв, по якому помщикам дозволялося звльняти селян з землею по висновку обоюдноузгоджених умов. Проте помтного практичного значення цей указ не мав. У Рос в ц роки була створена система середнх нижчих навчальних закладв, заснован Харквський, Казанський Санкт-Петербургский унверситети. Псля 1812 року на змну М.М.Сперанскому, що був статс-секретарем при двор Олександра I, приходить реакцйно настроний граф А.А.Аракчеев, що призводить до змн у внутршнй полтики. Вдновляться право помщикв засилати крпосних без суду в Сибр, створюються вйськов поселення. Закордонн походи 1813-1814 р. познайомили росйських людей з захдновропейським життям полтичними рухами в захдному суспльств. У Рос стали з'являтися рзномантн опозицйн гуртки як монархчного, так вкрай республканського толку. Згодом частина з них перетворилася в тамн товариства, що виступають проти снуючого полтичного устрою. В зовншнй полтиц в першому десятилтт XIX сторччя Рося лаврувала мж Англю Францю. У 1805-1807 р. Рося брала участь у вйнах проти наполеонвсько Франц, що закнчилися в 1807 роц пдписанням Тильзитського миру, по якому Олександр I визнав ус завоювання Наполеона й обидва мператори зобов'язалися бути союзниками при веденн вйськових дй. Але в 1810 роц вдношення мж Росю Францю прийняли вдверто ворожий характер. Вйна мж Росю Францю почалася влтку 1812 року. Росйська армя, позбавив крану вд загарбникв, завершила звльнення вропи трумфальним в'здом у Париж. Вйни, що успшно закнчилися, з Туреччиною (1806-1812 р.) Швецю (1808-1809 р.) змцнили мжнародне положення Рос. У царювання Олександра I до Рос були приднан Грузя (1801 р.), Фнляндя (1809 р.), Бессарабя (1812 р.), Азербайджан (1813 р.). У 1825 роц пд час поздки в Таганрог мператор Олександр I сильно застудився 19 листопада 1825 року помер. Вн похований у Петропавловськом собор в Санкт-Петербурз.
1.15 Микола I Павлович
(25.06.1796 - 18.02.1855)
Псля смерт Олександра I Рося майже мсяць жила без мператора. По праву престолонаслдства псля Олександра I, що не лишив нащадка, Росйським государем повинний був стати брат покйного мператора Костянтин Павлович. Але на початку 1820-х рокв Костянтин зркся вд престолу на користь молодшого брата Миколи сво зречення оформив офцйним листом до Олександру
I. Олександр прийняв зречення брата, але не зрадив його розголосу. Псля смерт мператора Олександра I великий князь Микола Павлович тотчас присягнув Костянтинов повелв призвести до присяги ус полки. Сенат також розслав указ про приведення всх чинв до присяги на врнсть новому мператору. Тим часом у Державнй рад розкрили пакет з зреченням Костянтина. На 14 грудня 1825 року була оголошена присяга Микол Павловичев. У той же день вдбулася спроба державного перевороту, названа пзнше повстанням декабриств. День 14 грудня зробив незгладиме враження на Миколу I це вдбилося на характер всього його царювання. Вн писав свому брату: "Дорогий Костянтин, Ваша воля виконана: я - мператор, але якою цною, Боже мй! цною кров мох пдданних"1. Миколи I до престолу не готували. Вн одержав вйськово-нженерну освту займав посаду генерал-нспектора арм по нженернй частин. Микола мав характер жорстокий деспотичний, не любив няких теорй харчував недовру до наукового знання взагал. Царювання Миколи I - перод найвищого розквту абсолютно монарх в вйськово-бюрократичнй форм. У управлнн державою переважав вйськовий елемент, вйськов призначалися на ус важлив державн посади, очолювали вс мнстерства. Витрати на чиновникв армю поглинали майже вс державн засоби. В роки правлння Миколи був складений Звд законв Росйсько мпер - кодекс всх снуючих до 1835 року законодавчих актв. У 1826 роц був заснований Секретний комтет, що займався селянським питанням. У 1830 роц був вироблений загальний закон про стани, у якому проектувався ряд полпшень для селян. Для початкового навчання селянських дтей було улаштовано до 3 тисяч сльських училищ. У 1842 роц був виданий закон, що давав можливсть помщикам звльняти селян, надляя хньою землею, у вдповдь на визначен повинност або оброк. Сам Микола I вважав, що крпосне право - це зло, але ще великим злом була б негайна його руйнаця. У 1835 роц був заснований Загальний статут мператорських Росйських унверситетв. А в 1850 роц була припинена посилка учнвських унверситетв для наукових занять за межу пдвищена плата за навчання, що зменшило кльксть студентв. При Микол I були заснован Вйськова Морська академ, вкрито 11 кадетських корпусв. У правлння Миколи Павловича було улаштовано до 10 тис. верст шосейних дорг, бля 1 тис. верст залзнично кол (перша залзниця вд Санкт-Петербурга до Царського Села була вдкрита в 1836 роц, а до Москви - у 1851 роц). Було проведено 2 тис. верст електричного телеграфу. В роки царювання Миколи I зросла роль тамницею полтично полц - Третього вддлення Власно його мператорського величства канцеляр. Кращ представники суспльно думки - сторики, письменники, журналсти - були стиснут у свой лтературнй дяльност й особистому житт. Так поступово створювалася вдчуженсть мж урядом передовою частиною суспльства. Основним питанням зовншньо полтики Миколи I був схдний. У перший же рк його правлння Рося початку вйну з Персю, по закнченн яко, у 1828 роц, до Рос були приднан риванськая Нахчеванська област. Вйна Рос з Туреччиною (1827 р.) закнчилася визнанням незалежност Грец. Продовжувалося завоювання Кавказу посилювалося рух росян у Середню Азю. Вйна, що почалася в 1853 роц на Дуна Кавказ, була перенесена в Крим, де супротивники Рос (Англя, Франця, Туреччина, Сардиня) осадили Севастополь, що служив базою росйського Чорноморського флоту. Кримська вйна закнчилася поразкою Рос. По Парижському трактату 1856 року Чорне море було оголошено нейтральним право мати на ньому флот Рося повернула соб лише в 1871 роц. Не бажаючи визнавати хибнсть свох поглядв переконань, що призвели крану не тльки до вйськово поразки, але до катастрофи вс, здавалося б, чтко налагоджено системи державно влади, мператор Микола I, як вважають, свдомо прийняв отруту раптово помер18 лютого 1855 року.
1.16 Олександр II Миколайович
17.04.1818.- 1.03.1881)
Олександр Миколайович, старший син мператора Миколи I мператриця Олександри Федорвни, зйшов на престол псля смерт Миколи I. Вихователями спадкомця престолу були генерал К.К.Мердер поет В.А.Жуковський. Олександр Миколайович, щоб ознайомитися з державними справами, з 1834 року був присутнй на засданнях Сенату, а з 1835 року - Синоду. При Олександров II у Рос було скасовано крпосне право (Положення 19 лютого 1861 року), за що мператора прозвали царем-визволителем. Було звльнено бльш 22 млн. росйських селян встановлений новий порядок суспльного селянського управлння. По Судовй реформ 1864 року судова влада була вддлена вд влади виконавчо, адмнстративно законодавчо. У цивльних карних процесах були введен початки гласност суд присяжних, об'являлася незмнювансть судв. У 1874 роц вийшов указ про усестанову вйськову повиннсть, що зняла тяготи вйськово служби з нижчих станв. У цей час були створен вищ загальноосвтн установи для жнок (у Петербурз, Москв, Казан Кив), заснован 3 унверситету - Новоросйськ (1865 р.), Варшавський (1865 р.) Томский (1880 р.). У 1863 роц було прийняте положення про звльнення вд попередньо цензури столичних перодичних видань, а також деяких книг. Проводилося поступове скасування що виключають обмежують законв стосовно розкольникв врев. Проте псля придушення Польського повстання 1863-1864 р. уряд поступово перейшов до курсу обмеження реформ поруч тимчасових правил мнстерських циркулярв. Слдством цього явився пдйом демократичного руху в кран, приведший до революцйного терору. мператор Микола I лишив свому спадкомцю Кримську вйну, що закнчилася поразкою Рос пдписанням свту в Париж в березн 1856 року. У 1864 роц було кнчене скорення Кавказу. По Айгунському договор з Китам до Рос був приднаний Амурський край (1858 р.), а по Пекнському - Уссурйський (1860 р.). У 1864 роц росяни вйська почали похд у Середню Азю, у результат якого були захоплен мсцевост, що утворили Туркестанський край (1867 р.) Ферганську область (1873 р.). Росйське панування поширилося аж до вершин Тянь-Шаню до пднжжя Гмалайського хребта. У 1867 роц Рося продала США Аляску й Алеутськие острови. Найважлившою подю в зовншнй полтика Рос в царювання Олександра II явилася росйсько-турецька вйна 1877-1878 р., що завершилася перемогою росйських вйськ. Результатом цього явилося проголошення незалежност Серб, Румун Чорногор. Рося одержала частину Бессараб, вдрвано в 1856 роц (крм островв дельти Дунаю) грошову контрибуцю в розмр 302,5 млн. рублв. Крм того, до Рос були приднан Ардаган, Карс Батум з хнього округа. 1 березня 1881 року мператор Олександр II був смертельно поранений кинуто в нього терористом Гриневцьким бомбою. Олександр II похований у Петропавловськом собор.
1.17 Олександр III Олександрович
(26.02.1845
- 20.10.1894)
1 березня 1881 року, псля убивства терористами мператора Олександра II, на престол вступив його син Олександр III. Старший брат Олександра III Микола помер у 1865 роц псля його смерт спадкомцем престолу став Олександр Олександрович. Вирослий в офцерському середовищ, Олександр був гордовитим грубим, до людей вн ставився як до пдпорядкованих йому солдатв. Вн не одержав т освти, що вважалося необхдним спадкомцю престолу. Вихователем Олександра III був теоретик самодержавства, обер-прокурор Святйшого Синоду К.П.Победоносцев, що перший час псля сходження на престол свого вихованця був самою впливовою особою в уряд. мператор мав величезну працездатнсть надзвичайну фзичну силу. На вдмну вд батька Олександр III не був хороброю людиною. Боючись замахв, вн пшов у Гатчину, у палац свого прадда Павла I, спланований як стародавнй замок, оточений ровами захищений сторожовими вежами. У умовах капталзму, що розвиваться, Олександр III, висловлюючи нтереси найбльше консервативних кл дворянства, збергав помщицький уклад життя. Проте в област економчно полтики мператор змушений був рахуватися з ростом капталстичних елементв у кран. У перш мсяц царювання Олександр III проводив полтику лаврування мж лбералзмом реакцю, що визначало боротьбу угруповань усередин урядового табору (М.Т.Лорис-Мелков, А.А.Абаза, Д.А.Млютн - з одного боку, К.П.Побдоносцев - з нший). 29 квтня 1881 року Олександр III виступив з манфестом про затвердження самодержавства, що означало перехд до реакцйного курсу у внутршнй полтиц. Проте в першй половин 1880-х рокв пд впливом економчного розвитку сформовано полтично обстановки уряд Олександра III був змушений провести ряд реформ (скасування подушно подат, введення обов'язкового викупу, зниження викупних платежв). З вдставкою мнстра внутршнх справ графа Н.И.гнатьва (1882 р.) призначенням на цю посаду графа Д.А.Толстого почався перод вдкрито реакц. В роки царювання Олександра III значно посилилася адмнстративна сваволя. З метою освоння нових земель при Олександров III швидкими темпами йшло переселення селянських смейств у Сибр. Усього в царювання Олександра III у Сибр було переселено до 400 тис. селян, а в Середню Азю - 60 тис. Уряд до деяко мри пклувалося про полпшення побуту робтникв - були введен правила про наймання на сльськ фабричн роботи, нагляд за який був уврений фабричним нспекторам (1882 р.), була обмежена робота малолтнх жнок. В зовншнй полтиц в ц роки спостергалося погршення росйсько-нмецьких вдношень вдбувалося поступове зближення Рос Франц, що закнчилося укладанням франко-росйсько союзу (1891-1893 р.). Олександр III помер восени 1894 року вд хвороби нирок, що посилилася через забит мсця, отриманих пд час залзнично катастрофи пд Харковом, постйного вжитку спиртного. Вн похований у Петропавловськом собор.
1.18 Микола II Олександрович
(6.05.1868 - 17.07.1918)
Микола II, старший син мператора Олександра III мператриця Мар Федорвни, зйшов на престол псля смерт свого батька. Коронаця Миколи II ознаменувалася катастрофою на Ходинськом пол в Москв, у якй загинули деклька сотень людин. Микола II одержав гарну освту, вн володв французьким, англйським нмецьким мовами. У жовтн 1890 року великий князь Микола Олександрович учинив подорож на Далекий Схд, прямуючи через Вдень, Грецю гипет в ндю, Китай Япон. Зворотний шлях Миколи Олександровича лежав через усю Сибр. мператор був простий легко доступний. У його характер сучасники вдзначали два недолки - слабку волю мнливсть. Все царювання Миколи II пройшло в обстановц революцйного руху, що наростало. На початку 1905 року в Рос спалахнула революця, що поклала початок деяким реформам. 17 квтня 1905 року був виданий Манфест про вротерпимсть, що дозволяв росйським переходити з православ'я в нш християнськ релг визнавав релгйн права розкольникв. 17 жовтня 1905 року вийшов Манфест, по якому признавалися основи цивльно свободи: недоторкансть особи, свобода слова, зборв союзв. Була заснована Державна дума (1906 р.), без схвалення котро жодний закон не мог ввйти в силу. По проект П.А.Столипна проводилася аграрна реформа: селянам був дозволений вльно розпоряджатися свою землею, створювати хутрськ господарства. Була зроблена спроба скасування сльськ общини, що мало величезне значення для розвитку капталстичних вдношень у сел. У област зовншньо полтики Микола II почав деяк кроки по стаблзац мжнародних вдношень. У 1898 роц росйський мператор звернувся до урядв вропи з пропозицями пдписати угоди про збергання загального миру встановленн меж постйного росту озбронь. У 1899 1907 роках вдбулися Гаагск конференц миру, окрем ршення яких дють донин. У 1904 роц Японя оголосила Рос вйну, що закнчилася в 1905 роц поразкою росйсько арм. За умовами мирного договору Рося сплатила Япон бля 200 млн. рублв за утримання росйських вйськовополонених уступила й половину острова Сахалн Квантунську область з фортецею Порт-Артуром мстом Дальнм. У 1914 роц Рося на сторон кран Антанти проти Нмеччини вступила в першу свтову вйну. Невдача на фронт в першй свтовй вйн, революцйна пропаганда в тилу й у вйськах, розруха, мнстерська чехарда т.д. викликали рзке невдоволення самодержавством у рзномантних колах товариства. На початку березня 1917 року голова Державно думи М.В.Родзянко заявив Микол II, що збергання самодержавства можливо тльки за умови передача трону царевичу Олексв при регенстве брата мператора великого князя Михайло. 2 березня 1917 року Микола II, з огляду на слабке здоров'я свого сина Олекся, зркся вд престолу на користь свого брата Михайло Олександровича. Михайло Олександрович також пдписав Манфест про зречення вд престолу. У Рос почалася республканська ера. З 9 березня по 14 серпня 1917 року колишнй мператор члени його см' утримувалися пд арештом у Царському Сел, потм х переправили в Тобольск. 30 квтня 1918 року в'язнв привезли в катеринбург, де в нч на 17 липня 1918 року по постанов СНК ВЦК колишнй мператор, його дружина дти й слуги, що залишилися при них доктор, були розстрлян чекстами.
2. Микола останнй мператор з династ Романових
Виховання й освта Миколи II проходило пд особистим кервництвом його батька на традицйнй релгйнй основ. Виховател майбутнього мператора його молодшого брата Георгя одержали таку нструкцю: "Н я, н Маря Федорвна не бажамо робити з них оранжерейних квтв. Вони повинн добре молитися Богу, учитися, грати, пустувати в мру. Вчите гарненько, спуску не давайте, запитуйте по всй строгост законв, не заохочуйте лн особливо. Якщо що, те адресуйтеся прямо до мене, а я знаю, що потрбно робити. Повторюю, що мен порцеляни не потрбно.
Мен потрбн нормальн росйськ дти. Поб'ються - будь ласка. Але донощику - перший батг. Це - сама моя перша вимога". Навчальн заняття майбутнього мператора велися по старанно розробленй програм протягом тринадцятьох рокв. Перш 8 рокв були присвячен предметам гмназичного курсу. Особлива увага придлялася вивченню полтично стор, росянкою лтератури, французького, нмецького й англйського мов, який Микола Олександрович опанував у досконалост. П'ять наступних рокв присвячувалися вивченню вйськово справи, юридичних економчних наук, необхдних для державного дяча. Викладання цих наук велося видатними росйськими вченими-академками з свтовим м'ям: Бекетовим.Н., Обручевим Н.Н., Кюи Ц.А., Драгомировим М.И., Бунге Н.Х. н. Щоб майбутнй мператор на практиц познайомився з вйськовим побутом порядком стройово служби, батько направив його на вйськов збори. Перш 2 року Микола служив молодшим офцером у рядах Преображенського полка. Два лтнх сезони вн проходить службу в рядах кавалерйського гусарського полка ескадронним командиром, , нарешт в рядах артилер. У той же час батько вводить його в курс справи управлння краною, запрошуючи брати участь у засданнях Державно Ради Кабнету Мнстрв.
У програму освти майбутнього мператора входили численн подорож по рзномантних губернях Рос, що вн здйснював разом з батьком. У довершення освти батько видлив у його розпорядження крейсер для подорож на Далекий Схд. За 9 мсяцв вн з почтом вдвдав Грецю, гипет, ндю, Китай, Япон дал сухим шляхом через усю Сибр повернувся в столицю Рос. До 23-х рокв свого життя Микола Романов - високоосвчена молода людина з широким кругозром, що прекрасно зна сторю лтературу й у досконалост володюча основними вропейськими мовами. Блискуча освта сполучилося в нього з глибокою релгйнстю знанням духовно лтератури, що було нечасто для державних дячв того часу. Батько зумв уселити йому беззавтну любов до Рос, почуття вдповдальност за долю. З дитинства йому стала близька думка, що його головне призначення - слдувати росйським основам, традицям деалам.
Зразком правителя для Миколи II був цар Олексй Михайлович (батько Петра-I), що бережно берг традиц старовини самодержавства, як основи могутност добробуту Рос.
У однм з перших свох привселюдних виступв вн проголосив: "Нехай же ус знають, що я, присвячуючи вс сили благу народному, буду охороняти початки самодержавства так само твердо неухильно, як охороняв його мй покйний незабутнй батько". Це були не тльки слова