ПОЛТИЧНА СВДОМСТЬ, КУЛЬТУРА ГРОМАДЯНСТВО
ПОЛТИЧНА ГРОМАДЯНСЬКА СВДОМСТЬ
СУТНСТЬ СТРУКТУРА ПОЛТИЧНО СВДОМОСТ
Особливстю полтичних процесв свдомий цлеспрямований характер д його суб'ктв ндивдв, класв, соцальних груп нацй, а також полтичних нститутв, як виражають хн нтереси. Тому об'ктами полтолог виступають полтична свдомсть, полтична деологя, громадська думка, полтична громадянська культура.
Пд полтичною свдомстю розуммо свдомсть учасникв полтичного процесу, всх тих сил, як борються за владу здйснюють. Цей вид свдомост безпосередньо зумовлений полтичним буттям. Однак на нього впливають також соцально-економчн, нацональн культурн фактори. Важко переоцнити той вплив, який на полтичну свдомсть суспльства справляють глибок структурн та яксн змни в систем мжнародних вдносин.
Оскльки суспльство складна система, то полтична свдомсть не однордною. Насамперед вона виступа як специфчна форма мислення, вияву полтичних нтересв певних класв, страт тощо. Проте неоднорднсть самих класв, наявнсть рзних груп верств у них, снування нших форм соцальних спльностей усе це ще бльше диференцю полтичну свдомсть. Цей процес поглиблються внаслдок ускладнення соцально структури сучасного суспльства.
Полтична свдомсть виступа активним фактором полтики, передусм через те, що вона здатна випереджувати практику, а отже, прогнозувати полтичн процеси. Полтична свдомсть чинить значний вплив на полтичне життя, визначаючи спрямування полтично дяльност рзних спльностей, партй, суспльно-полтичних рухв та ндивдв.
Полтична свдомсть явище багаторвневе. По суб'кту воно виявляться як свдомсть на рвн всього суспльства, дал нац, класв, групи велико чи мало, формально чи неформально, вково та ншо, нарешт, -ндивда. Якщо йдеться про глобальн загальнолюдськ нтереси проблеми, то видляться загальнолюдська полтична свдомсть.
Суттвою для полтики також масова свдомсть. Вона покликана до життя процесом зростання маси людей, як беруть участь в сторичних дях, примноженням та ускладненням полтичних зв'язкв. За свом змстом масова свдомсть становить сукупнсть дей, уявлень, у тому числ люзорних почуттв, настров, що вдображають вс сторони життя суспльства, доступн масам здатн викликати у них нтерес. Носм виступа маса як сукупнсть ндивдв. Особливост масово полтично свдомост зумовлен рисами тако сукупност, зокрема тим, що це аморфне, випадкове нестйке утворення, яке виника на грунт в межах певно конкретно полтично ситуац. Для масово полтично свдомост властив розрвансть, суперечливсть, здатнсть до несподваних швидких змн в одних випадках закостенння в нших.
Одню з деформацй масово полтично свдомост стйке поширення синдрому ворога. В основ лежать певн причини. Зокрема, в часи сталнщини мльйони людей були втягнут у пошуки знищення "ворогв народу", якщо не було ворогв реальних, то вигадували х. Дяли суб'ктивн фактори чиясь зла воля, надмрна амбтнсть, пихатсть. На грунт такого буття, особливо авторитарност, виникали соцальн групи сили, у тому числ партйно-державна номенклатура, етократя, яким був вигдний образ ворога. Це дуже небезпечний синдром, особливо тепер, коли в умовах будвництва суверенно Укрансько держави ламаться старе тльки утверджуться нове в масовй свдомост. В соцальному план потреба в образ ворога штовха на шлях неправильних, часто трагчних ршень. Мжнацональн конфлкти, зниження дисциплни вдповдальност, безгосподарнсть усе це наштовху на висновок: потрбна "мцна рука". В сторичному план ми стомо зараз на роздоржж: одна дорога це повернення до старого, дорога у безвихдь, другий шлях ршуче подолання всього того, що деформу нашу душу. А це вимага ршучого подолання синдрому ворога в полтичнй свдомост.
ДЕОЛОГЯ ТА ПОЛТИКА
Одню з форм полтично свдомост полтична деологя цлсне, концептуальне вдображення нтересв певних класв, соцальних груп та нших спльностей, пов'язане з боротьбою за владу, здйснення захист з метою реалзац цих нтересв.
Теоретичний та деологчний рвн полтично свдомост вдрзняються, оскльки деологя на вдмну вд науки не тльки несе знання, а й вдбива певне ставлення до предмета знання. деологя, за висловом Г. Шахназарова, завжди пристрасна, а наука, навпаки, безпристрасна, в усякому раз зобов'язана бути такою. Вона не ма права пдлаштовуватися пд будь-як смаки настро. Це закон снування, порушення йото призводить до виродження наукового знання. деологя вдрзняться також вд релг. Утвердження деолог не можна довести, пдтвердити експериментальне, але не можна спростувати. На вдмну вд релг, вважа А. Знов'в, вона вимага не ври у сво постулати, а формального визнання або прийняття х. Д. Белл зазначав, що "деологя" це слово "занепадницьке". деологя це вдчуження вд життя людини, це заманювання в хащ конструкцй, як вже давно заржавли.
деологю не можна вдокремити вд влади, владних вдносин. За допомогою деологчних категорй, зазнача К. Гаджв, обрунтовуються або заперечуються т чи нш полтичн нститути, полтичн курси, соцально-полтичн доктрини. Врешт-решт вона покликана надавати значимост нституцйним стосункам мж людьми, пояснювати полтичн реальност в конкретно-сторичних умовах.
По-справжньому конструктивна деологя повинна вдповдати життвим реалям спиратися на досягнення науки. Правильно сформульован деологчн доктрини дають змогу розробити адекватн пдходи до соцальних процесв, проблем внутршньо зовншньо полтики. нша справа, коли деологя утопзуться.
Успшне розв'язання полтичних та нших завдань утвердження Украни як незалежно демократично держави ставить на порядок дня оновлення полтично свдомост на основ творчого переосмислення розвитку полтолог згдно з сторичним досвдом досягненнями науки, реалями сучасного життя. деологя як фактор полтики набува особливо актуальност в зв'язку з утвердженням дейного полтичного плюралзму, появою полтично опозиц.
Подолання деологзмв необхдною умовою формування полтично свдомост, адекватно природ громадянського суспльства. Звичайно, полтична багатоукладнсть на грунт рзних форм власност, в тому числ трудово приватно, полтичний плюралзм багатопартйнсть передбачають як цлком нормальний стан суспльно свдомост деологчний плюралзм, а отже, конкуренцю суперництво рзних деологй. Жодна деологя не повинна бути державною, примусовою, офцйною, тобто виключаться деологчний моноползм. Хоча кожна партя намагаться свою деологчну платформу видати за дино стинну.
деологя вдгра значну роль у формуванн такого фактора полтичного процесу, як громадська думка.
РОЛЬ ГРОМАДСЬКО ДУМКИ В ПОЛТИЦ
Це специфчний стан свдомост, який включа в себе потайне чи явне ставлення рзних соцальних спльностей до подй, фактв або процесв соцально дйсност, в тому числ полтично дяльност. Громадська думка фксу насамперед сприйняття дйсност через призму масово свдомост. В нй вддзеркалюються як спльн, так специфчн нтереси класв, нацональних, професйних, духовних та нших спльностей, у цлому суб'ктв полтичного процесу.
Громадська думка як полтичний нститут бере участь у здйсненн влади. Це важливий механзм прийняття полтичних ршень на всх рвнях. Оскльки громадська думка виступа знаряддям полтики, то формування сферою боротьби за владу. В цьому зв'язку складовою частиною полтичного процесу можна вважати боротьбу за громадську Думку.
Характер впливу громадсько думки на полтичн процеси залежить вд снуючого полтичного режиму. Так, в умовах тоталтаризму, авторитаризму за допомогою державних нститутв здйснються манпуляця масовою свдомстю вдповдно до офцйно деолог. Звичайно, в цих умовах нема няко потреби у вивченн громадсько думки. Виршальне значення ма нормативне формування засобами тотально пропаганди.
Як елемент функцонування полтичних систем громадська думка постйно дючим фактором управлння, за допомогою якого виконуться деклька впливових функцй, а саме: експресивно-контрольна, яка визнача полтичну позицю тих або нших спльностей; консультативна да поради щодо пошуку оптимальних полтичних дй; директивна виносить ршення по тих або нших питаннях, регулю поведнку ндивдв, спльностей установ, пдтриму або вдкида т чи нш уявлення, цнност норми.
Для того щоб ц функц були реалзован, повинен бути гарантований вплив громадсько думки на функцонування полтично системи. Як зазначалося, частиною ц системи нститути, за допомогою яких здйснються вплив на процес прийняття полтичних ршень, вдбуваться включення в полтичний процес, його нститути норми.
Визначаться громадська думка дю багатьох факторв: складом тих спльностей, що висловлюють сво думки. ступенем збгу нтересв верств груп, як входять до них, характером питань, що обговорюються, та н. Сам же процес формування функцонування громадсько думки може проходити стихйно. Однак у сучасному суспльств на цих процесах позначаться певний вплив з боку численних соцальних установ полтичних органзацй, засобв масово нформац.
Громадська думка може бути монстичною, плюралстичною одностайною. Може виступати правильним, реалстичним або хибним, люзорним уявленням щодо дйсност. У цлому ниншнй стан громадсько думки характеризуться дейною строкатстю, великою емоцйною насиченстю. В цлому вона така, яка повинна бути в суспльств, що знаходиться на шляху розбудови демократично суверенно державност.
Основними каналами вияву громадсько думки референдум, опитування населення, збори, манфестац, всенародн обговорення. Особливе значення мають засоби масово нформац. В сучаснй полтолог вони розглядаються як один з найважливших нструментв завоювання здйснення влади. Захдн полтологи називають засоби масово нформац "четвертою глкою влади".
ПОЛТИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ЗАСБ ЗАВОЮВАННЯ ЗДЙСНЕННЯ ВЛАДИ
Спрямування полтики та двсть визначаються не тльки снуючим спввдношенням соцальних сил, а й полтичною культурою суспльства на певному етап його розвитку.
В сучасних полтичних дослдженнях сну понад ЗО визначень полтично культури. Значне розходження в поглядах на одне те ж явище пояснються його складнстю недостатнм вивченням. Так, Дж. Алмонд С. Верба визначають полтичну культуру як сукупнсть психологчних орнтацй людей щодо полтичних об'ктв. На х думку, полтична культура нац особливий розподл зразкв орнтац стосовно полтичних об'ктв серед представникв певно нац. Коли ми говоримо про полтичну культуру суспльства, зазначають Дж. Алмонд С. Верба, то мамо на уваз полтичну систему, нтероризовану в знаннях, почуттях оцнках населення.
Полтична культура явля собою характеристику всього полтичного життя, тому не можна зводити до окремих, хоча й дуже важливих явищ ц сфери суспльного життя, наприклад, тльки до полтично свдомост або полтично поведнки.
Звичайно, полтична культура включа в себе не всю полтичну свдомсть полтичну поведнку, а лише те усталене, типове, що характерне для полтичного життя суспльства, для полтично свдомост поведнки основно маси населення, словом, те, що ввйшло у звичку.
До не вдносяться: знання про полтику; оцнка полтичних явищ, оцночна думка того, як повинна здйснюватися влада, емоцйний бк полтичних позицй любов до Батьквщини, ненависть до ворогв тощо; визнання певних взрцв поведнки, як дють в суспльств, намагання х наслдувати.
Полтична культура характеризу як суспльство в цлому, так певн його складов частини класи, соцальн групи, нац, окремих ндивдв. Щодо суспльства в цлому, то маться на уваз синтез полтичних культур усх дючих в ньому спльностей при домнуючй рол культури панвного класу або певно соцально групи. Не можна тлумачити полтичну культуру суспльства як суму субкультур. Вона вбира в себе найбльш стйк, типов ознаки, як характеризують полтичну свдомсть поведнку основно маси населення, т полтичн стереотипи, як переважають у певному суспльств. Полтична культура утриму в соб слди полтично культури традицй минулого.
Пд полтичною культурою класв або нших великих соцальних груп розумться сукупнсть рис, що визначаються насамперед соцально-полтичним статусом спльност чи вона панвна, чи н, консервативна чи революцйна, а також загальною, передусм духовною культурою. Полтична культура спльност включа в себе певн уявлення про справедливсть чи несправедливсть снуючого ладу, його правомрнсть чи неправомрнсть, цл способи полтично боротьби.
Саме рзномантнсть культур у час простор поясню, чому деяк полтичн системи, як вдповдають одним умовам, виявляються неефективними в нших умовах, чому полтичн д, ефективн стосовно одних народв, не результативними для нших. У зв'язку з цим особливого значення набувають вдмнност, як випливають з свордност нацональних культур. Досвд полтичного розвитку засвдчу, що нацональний характер стотно позначаться на полтичнй поведнц того або ншого народу в рзних життвих ситуацях, на його полтичнй культур.
Нацональний характер як продукт сторичних дй, як накладаються одна на одну, формуться значною мрою пд впливом полтичних вдносин минулого. Так, перебування пд деспотичним режимом сприя формуванню анархчного ставлення до влади. Стан вйни або пдготовки до не форму вйськову доблесть, почуття дност. Необхдний тривалий досвд дяльност демократичних нститутв для того, щоб у нацональному характер з'явилися
так риси полтично культури, як терпимсть, повага до прав меншост, готовнсть до спвробтництва з тими, хто дума по-ншому.
Нацональний характер суттво вплива на полтичну поведнку людей, а тим самим опосередковано визнача стотн риси снуючого полтичного ладу. Особливо вдчутний вплив нацонального характеру на поведнку людей у кризових ситуацях. Дя полтики, яка не вдповда стйким рисам нацонального характеру, приречена на невдачу.
Полтична культура викону ряд функцй. Визначальною серед них реалзаця класових нацональних нтересв, засвоння перетворення полтичних вдносин в нтересах певних спльностей. Реалзаця ц функц пов'язана з теоретичним осмисленням полтичного життя використанням одержаних знань у дяльност полтичних партй та органв державно влади.
Наступна функця регулююча. Йдеться про забезпечення стйкого, злагодженого динамчного функцонування полтично системи на основ притаманних й деалв, норм традицй. Здйснення ц функц забезпечу соцальний консенсус.
Дуже важлива функця виховна. Завдяки й формуться полтична людина на грунт цнностей норм, як вдповдають нтересам тих або нших соцальних класв груп.
У рол комункативно функц полтична культура виступа засобом дейно-полтичного, правового зв'язку громадян з полтичною системою, з ншими членами суспльства. В укранському суспльств, яке пряму до демократично правово держави, у зв'язку з цим великого значення набува правдиве висвтлення минулого. Однобоксть, тенденцйнсть у його оцнц призводить до втрати, особливо молоддю, сторично пам'ят, розмивання моральних полтичних цнностей, породжу нглзм, цинзм, полтичну апатю.
Полтична культура викону також прогностичну функцю. Так, на основ знання стану полтично культури класв, соцальних верств груп, нацй, властивих м цннсних орнтацй оцнок полтичного життя можна передбачити можлив варанти хнього розвитку практичних дй у конкретних соцально-полтичних умовах ситуацях.
Для демократично культури характерна висока полтична активнсть громадян, х включення в полтичну систему, визнання громадянських прав свобод, принцип контролю громадянами дяльност уряду, визнання полтичних вдмнностей та гри полтичних сил. У цлому це культура громадянського суспльства правово держави.
Розрзняються два види демократично культури: консервативно-лберальна, при якй визначаються громадянськ права свободи, але забезпечуться суспльно-реформстський аспект, та лберально-демократична, яка передбача соцальн реформи з боку держави. На ниншньому етап цивлзац це загальнолюдське надбання цннсть.
При автократичнй культур деалом визначаться сила неконтрольована влада, яка виключа демократичн права свободи громадян. сну два види ц культури. Авторитарна культура не пердбача активно участ мас у полтичному житт. деологя використовуться як знаряддя х пасивно послушност. Другий тоталтарна культура характеризуться об'днуючою роллю культу лдера, сильною владою з активним залученням громадян до полтичного життя вдповдно до встановлених полтичним лдером принципв.
Становлення полтично культури, адекватно громадянському суспльству, передбача оновлення полтично деолог, звльнення вд догматизму, люзорних та утопчних уявлень, формування сучасно концепц правово держави. Необхдно вдродити й утвердити в свдомост людей полтичн та соцально-моральн цнност, насамперед де свободи гдност особи, патротизму, соцально рвност справедливост. Актуальним формування бережливого ставлення до полтичного культурного минулого, до сторичного досвду боротьби за соцальне нацональне звльнення, до прогресивних традицй.
Потрбна також послдовна перебудова полтично системи. Нарешт, здйснення радикальних змн у способах полтично дяльност, забезпечення х високого професоналзму, гуманзму демократизму, формування культури полтичного мжнацонального сплкування.
ГРОМАДЯНСЬКА КУЛЬТУРА
У процес подолання тоталтаризму становлення правово держави винятково важливим формування громадянсько культури.
Полтичне життя яскраво засвдчило, що категоря "громадянська культура" ключове поняття полтолог, фундаментальна проблема, без яко не можуть бути розв'язан нш центральн полтологчн проблеми.
Громадянська культура вдображенням громадянського суспльства, громадянсько сфери суспльного життя, громадянських прав статусу громадянина. Поняття "громадянин" "людина" використовуються як недентичн в стор суспльно думки.
Громадянська культура рзновид полтично культури, вищий щабель. Вона передбача, що суб'кти полтичного процесу в свой дяльност керуються насамперед нтересами всього суспльства саме йому пдпорядковують сво частков, корпоративн цл, що д цих суб'ктв спрямовуються на дотримання громадянського консенсусу здйснюються в межах правово держави. Можна вважати, що це полтична культура громадянського суспльства, яка передбача днсть громадянських прав обов'язкв. Громадянська культура визначаться не тльки правовими, а й етичними (моральними) чинниками полтично дяльност.
Сучасна полтична думка пдкреслю самоцннсть людсько особистост, недоторкансть гарант громадянських прав, у тому числ в сфер вдносин власност, що особливо важливо в умовах ринково економки. Але на полтичному рвн, як засвдчила практика, неможливо вс диференцйован нтереси узгодити. Багато з них узгоджуються тльки на рвн громадянських механзмв, громадянського консенсусу. Якщо полтичний процес у конфлктних формах випереджу в свому бурхливому розвитку становлення й ефективну дю механзму громадянського консенсусу, то суперечност кризова ситуаця не згладжуються, а починають загострюватися. пдстава говорити про необхднсть випереджуючого розвитку громадянсько свдомост, прагнення до загального блага й нших загальнолюдських громадянських цнностей, про як тривалий час говорили як про "буржуазн передсуди". Громадянська культура, з одного боку, необхдною ланкою мж класовими, груповими загальнолюдськими цнностями, а з другого об'днуючою основою у дяльност полтичних партй, суспльних органзацй, що часто-густо стоять на рзних, а нод даметрально протилежних позицях.
Громадянськсть одна з найважливших ознак нтелгентност цивлзованост суспльства. Характерна прикмета демократизац полтичного життя зростання громадянсько свдомост людей, встановлення громадянсько гдност прав особистост в повному обсяз. Категоря громадянськост в Рзномантних свох виявах (свдомсть, культура, життва позиця, нтереси, проритети, цнност та н.) багатогранне поняття, в якому вддзеркалюються ключов проблеми створення повноцнного громадянського суспльства, забезпечення громадянського миру громадянсько полтично консолдац.
Отже, достатньо пдстав
стверджувати, що в тем громадянсько культури, як у призм, вдбиваться концентруться багато нших проблем влади полтичного плюралзму, громадських рухв полтично поведнки, громадянського суспльства громадських асоцацй та органзацй, громадянських якостей особистост.
ГРОМАДЯНСТВО ПОЛТИЧНА "НАЦОНАЛЗАЦЯ" ПОЛТИЧНА
ЦННСТЬ ГРОМАДЯНСТВА
Концепця громадянства ( громадянськост) давно хвилювала уми вчених. Так, Арстотель стверджував, що громадянин це людина, яка бере участь у здйсненн правосуддя обйма кервну посаду. . Кант зазначав, що громадянин, на вдмну вд раба, волод конституцйною свободою, яка да право прислухатися лише до тих законв, як були ним схвален. Мислитель також проголошував громадянську рвнсть (неможливсть видлення вибраних серед рвних) полтичну незалежнсть громадян (полтичний статус громадянина походить з його основних прав, а не з бажання та вол ншого).
Якщо бюрократичний режим у стйку "струнко" ставить людину, то догматичний трима в цй стйц людську думку. Перефразовуючи вдомий вислв Ж.-Ж. Руссо, можна сказати, що "творчий розум був створений божеством, ворожим бюрократичному спокою". бюрократя, обергаючи свй спокй, вдповла творчост людини небувалою жорстокстю, демонструючи цим свою ворожсть самй людськй особистост. Людина була перетворена у гвинтик тоталтарно системи, при якй громадянська позиця, критичне, рацональне ставлення до полтичних подй гарантувало знищення.
У кранах з тоталтарними режимами громадянство, як полтичн та особист переконання громадян, пдкорен диктатов полтично влади. В кранах конституцйно демократ, навпаки, свобода совст й особист переконання ндивдуума винагороджуються захищаються. Тут громадянство пов'язане з дею рвност свободи, яка виплива з демократ, а також з поняття добровльно участ в полтичному житт.
Громадянство, рвень його зрлост суттвий чинник функцонування демократичних нститутв. Значення його як риси громадянсько культури не можна не враховувати при демократизац. Становлення громадянського суспльства можливе тод, коли етнос перетворються в нацю, тобто коли етнчна спльнсть трансформуться в спльнсть людей громадян, здатних до усвдомленого, вльного вибору свого державного самовизначення.
Функцональна роль феномена громадянства значною мрою залежить вд того, наскльки ця яксна характеристика поширена, типова для нац, тобто "нацоналзована".
ГРОМАДЯНСЬКА СОЦАЛЗАЦЯ
Багато факторв впливають на перетворення ндивдуума в повноцнного, активного громадянина. Серед них полтична законодавча система, соцальн нститути см'я школа, засоби масово нформац. Усе це форму почуття громадянського обов'язку полтично самовпевненост ндивдуума в суспльств.
Процес навчання соцальне прийнятно поведнки полтична соцалзаця. Якщо йдеться про формування якост громадянина, то процес набува характеру громадянсько соцалзац. з цього процесу випливають вдповдн цнност, вдносини, переконання та нш чинники, як формують ставлення людини до полтично системи. Ц фактори становлять ядро нацонально полтично культури.
Сучасн дослдження процесу громадянсько соцалзац, полтичного змужнння ндивдв у суспльств виходять з концепц полтичного характеру громадянства.
Кожне самостйне суспльство прагне виховати справжнх громадян, роз'яснюючи, прищеплюючи м основн полтичн цнност. дин переконання основою для будвництва будь-яко держави. Тому держав не байдуже, як формуються полтичн переконання громадян. Мислител класичних часв не переставали повторювати, що громадянське виховання обов'язкова складова частина громадянськост. Воно розпочинаться в дитинств, з пояснення основних цнностей суспльства, трива все життя через знання дотримання законв.
Бльш ефективним, нж закони в справ передач громадянського досвду молод, шкльне виховання. Тому держава повинна здйснювати свй вплив через систему народно освти на пдростаюче поколння до моменту повного формування його духовност, моральних принципв.
Змст цнностей та дей, як прищеплюються молодому поколнню, а також методи переконання в рзних кранах рзн. Необхдно лише врахувати, що деколи програмн уроки менш ефективн, нж снуюче оточення майбутнього громадянина приклад учителя в ставленн до демократ, стор нац, культури; висвтлення матералу в пдручниках пд вдповдним кутом зору (або без нього); формальн щоденн ритуали; патротичн псн; позакласн заходи; дискусйн клуби; участь у самоврядуванн.
У школ, в змст й органзац освти доля нацонального вдродження в Укран. Достатньо залишити школу попередньою з авторитаризмом лицемрством, з казенною байдужстю до дитини, з спалахами ворожост до хнх батькв шкльний конвейр дал безупину постачатиме суспльству молоде поколння з застарлими, безсистемними напвзнаннями, вдлучене вд прац, позбавлене морально, полтично громадянсько культури. Молодь буде позбавлена будь-яко над на самоутвердження, самовираження, самовдосконалення, у не пропаде мета смисл будь-яких позитивних мотивв для навчання, роботи, творчост, полтично дяльност.
Чим вищий рвень освти, тим вищий нтерес молод до Участ в полтиц. Адже сну прямий зв'язок мж освтою, пдготовкою молод та усвдомленням нею факту впливу Уряду на розвиток ндивдуума; нтересом молод до пол-^чного життя, обсягом широтою знань та суджень про полтику, бажанням обговорювати полтику. Бльш високий рвень освти асоцються з зростанням ври у можливсть участ в житт суспльства з змцненням почуття впевненост в соб ври в нших.
Соцалзаця вдбуваться по-рзному в см'ях, як належать до рзних верств суспльства. З полпшенням становища в суспльств посилються нтерес см' ( вдповдно дтей) до полтики. Нацональн меншост, як правило, вдчувають менше довр'я до полтики держави менш упевнен в свох можливостях як-небудь вплинути на не. Смейн вдносини також важливий фактор полтично соцалзац:
стабльна, спокйна обстановка в см' позитивно вплива на моральний розвиток майбутнх громадян, у той час коли см'я, що розпадаться, породжу, як правило, майбутнх "вдчуженцв" суспльства, як поступово перетворюються в антисоцальн елементи. Так, сьогодн без см' менше проблем, ще менше х без дтей. Але це не аргумент. сторя, флософя, соцологя психологя переконливо доводять, що см'я була залишилася неминущою цннстю суспльства. Без см' воно також може снувати. Але яке нелюдське, жорстоке.
Значну роль у громадянськй соцалзац вдграють засоби масово нформац. Вони виконують функц соцально комункац, нформування виховання, формування громадянських цнностей, створюють вдповдний соцально-полтичний клмат. Видляються п'ять елементв масово комункац: хто, що, як, кому, з яким ефектомУ недемократичних
державах телебачення, радо, преса перебувають у власност держави пд пильним контролем. Незважаючи на демократичн змни, дяльнсть засобв масово нформац в нашому суспльств змнються дуже повол. Це наслдок того, що суспльство втратило вектор руху. Щоб виправити становище, потрбно створити зовсм нову "мову" засобв масово нформац. Головне х завдання сьогодн захист нових, демократичних сил.
Громадянська соцалзаця особи значною мрою залежить вд сторично пам'ят народу, яка ма чималий потенцал формування нацонально самосвдомост. Як зазнача Я. Дашкевич, йдеться про засвоння демократичних нацональних цнностей.
ЗАСОБИ МАСОВО НФОРМАЦ В ПОЛТИЧНЙ СИСТЕМ
МСЦЕ ФУНКЦ ЗАСОБВ МАСОВО НФОРМАЦ В ТОТАЛТАРНОМУ СУСПЛЬСТВ
У полтичнй систем сучасного демократичного суспльства дедал важлившу роль вдграють засоби масово нформац. Пд останнми розумють газети, журнали, теле- радопрограми, кнодокументалстику, нформацйн агентства, нш перодичн форми публчного розповсюдження масово нформац. Вони виступають посередником мж журналстом, дописувачем аудиторю. В процес функцонування засоби масово нформац здйснюють двобчний зв'язок мж ко-мункатором (тим, хто нада нформацю) реципнтом (тим, хто сприйма), ншими словами, вдбуваться свордне сплкування, але не особистсне, як у повсякденнй практиц, а з допомогою масових форм зв'язку. Мж комункатором реципнтом сну технчний канал зв'язку.
Журналстика як засб масово нформац разом з тим виразником нтересв суспльства, його рзних соцальних груп, категорй, окремих особистостей. Зрозумло, що дяльнсть засобв масово нформац ма важлив суспльно-полтичн наслдки, оскльки характер масово нформац, адресований аудитор, визнача значною мрою ставлення до дйсност напрям соцальних акцй.
Засоби масово нформац здйснюють серйозний вплив на суспльство, його стан розвиток. Вони можуть сприяти прогресу або гальмувати його. Характерною щодо цього дяльнсть засобв масово нформац у тоталтарному суспльств. З одного боку, вони стають жертвою тоталтарного режиму, втрачаючи вс позитивн якост вльно трибуни, засобу нформування населення, а з другого виступають як засб тоталтарного режиму. нтенсивне використання засобв масово нформац особливсть цього режиму.
Як ж характерн риси засобв масово нформац в тоталтарному суспльствВони породження продовження само системи з надмрною централзацю, безумовним пдпорядкуванням центру, командними методами кервництва, придушенням навть найменшого накомислення та нцативи, догматизмом прислужництвом. Однопартйна система, жорстке планування в економц, вдсутнсть матерально зацкавленост у якснй прац, канонзаця дино деолог з мфами стереотипами, вдрвансть вд реальност, постйн пошуки ворога, налплювання ярликв усе це не могло не позначитися на робот засобв масово нформац.
Для засобв масово нформац часв культу особи пероду застою характерн насамперед полтична нетерпимсть, проповдь однодумства, вдрвансть вд життя, спроби нав'язати всм "диноврне вчення", брехня напвправда, догматизм мислення, наказний тон, вдсутнсть критики самих основ суспльних вад. З цим тсно пов'язан постйне запзнення в нформуванн населення, неповнота спотворення нформац, замовчування характерних особливостей життя людей за рубежем.
Але й у цих нелегких умовах на сторнках газет журналв, на телебаченн й радо з'являлися смлив, принципов виступи, як розбуджували думку совсть. Засоби масово нформац, загалом лтература, готували суспльство до кардинальних змн.
Саме в цей час народилося таке поняття, як гласнсть свордний перехдний етап мж перодом мовчазного однодумства до свободи слова. Гласнсть це право знати про все, що вдбуваться у свт в кран. Вона передбачала можливсть одержувати правду говорити правду, не побоюючись за наслдки. Гласнсть слд розумти як право на власну думку, самостйнсть та оригнальнсть мислення, бо власне це запорукою суспльного прогресу, засобом протистояння застою.
Рзновидом обмеження гласност тривалий час були спроби пдпорядкувати розмовам про "соцалстичний вибр". Ми, мовляв, за полтичний плюралзм, ал^ вн не повинен поширюватися за меж соцалстичного вибору. В саме ж поняття соцалзму нердко вкладався дещо оновлений соцалзм уже вдомого казармового типу.
Звичайно, будь-яка свобода ма сво береги. Свордним берегом свободи слова виступають об'ктивнсть, стиннсть, достоврнсть, доказовсть нформац, як грунтуються на чесност, порядност, вдповдальност перед Законом. ще гласнсть, свобода слова гарантують право на спростування брехливо нформац. Кожна демократична крана ма певну систему законв, конституцйних положень, як регулюють стосунки мж засобами масово нформац суспльством, мж журналстом державою, мж видавцем аудиторю. У США, наприклад, вдсутн будь-як закони про пресу все регулються вдповдною статтею Конституц. У бльшост ж кран вропи розроблена розгалужена сукупнсть законв та законодавчих документв, покликаних регулювати дяльнсть засобв масово нформац.
"ЧЕТВЕРТА ВЛАДА" ДЕМОКРАТЯ
У демократичнй, правовй держав кожен громадянин ма гарантоване законом право знати про все, що там вдбуваться. Як слушно пдкреслються у численних дослдженнях, як це виплива з повсякденно практики, без свободи слова нема демократ, без демократ нема свободи слова. У свою чергу, свобода слова демократя неможлив у наш час без вльно, незалежно преси. Засоби масово нформац у цьому випадку такими ж компонентами демократично системи, як парламент, виконавча влада, незалежний суд. У цьому розумнн про них прийнято говорити як про "четверту владу". Це образний, метафоричний вислв, який свдчить, що преса влада свордна. Вона не владою у прямому значенн слова, тобто не аналогчною з законодавчою, виконавчою чи судовою владою.
Звичайно, засоби масово нформац як спосб масового зв'язку мж тими, хто управля, тими, хто об'ктом управлння, тобто громадянами того чи ншого суспльства, несуть не тльки оперативну, а й офцйну нформацю закони, розпорядження, укази тощо. Цим самим вони передають волю влади, вимоги. Це специфчний вид директивно нформац, розповсюджено у масовий спосб.
Разом з тим засоби масово нформац видом зворотного зв'язку. Вони акумулюють думки, прагнення, судження людей практично з усх сфер життя громади. Це свордний н з чим незрвнянний барометр громадсько думки.
Засоби масово нформац у демократичному суспльств повинн бути далектичне протилежним стосовно "влади" полюсом, а не тльки нструментом пропаганди, хоч вони виконують таку роль. Це, як засвдчу досвд, далеко не просте завдання. Досить згадати гостр ремствування на пресу з боку представникв
влади та й просто громадян. Преса, мовляв, розперезалася, вона с ворожнечу, пдрива основи, спотворю. Причому власт мняються на змну призначеним зверху приходять обран демократичним шляхом, а суть звинувачень залишаться майже незмнною. Все 'п ж наркання па несправедливсть критики, прохання вимоги не "виносити смття", виршувати конфлкти "у робочому порядку". Мж тим суть демократ не тльки у тому, що представники влади обираються демократичним шляхом, а й у тому, що вони пдзвтн виборцям. Публчне обговорення дй, учинкв, полтики тих, у чих руках влада, запорука того, що вдасть мущ не будуть цю владою зловживати. Жоден з диктаторв не допуска навть у думц, що його вчинки можуть бути пддан публчнй критиц. Вдчуття безкарност за сво вчинки одне з найбльш згубних для суспльного органзму. Воно призводить до застою, загнивання. Суттвою ознакою тоталтаризму вдсутнсть опозиц, в тому числ вльно преси, яка за свою природою, за призначенням протистоть волюнтаризму, зухвальству властей.
Журналстика це рзн потоки, рзн рвн нформац, насамперед елементарн повдомлення про под факти. х прийнято називати новинами. Це поверхнева, так би мовити, нформаця, об'ктивне вдтворення того, що вдбулося або вдбудеться. Ц под вдповдним чином пояснюються, коментуються, тобто пов'язуються з уже снуючими базовими знаннями, свордно вписуються у систему снуючих теоретичних понять. Шляхом донесення вдповдно аналтичне- ' публцистично нформац преса бере посильну участь у творенн нових знань. Як саме життя, преса перебува у постйному рус, самовдосконаленн.
Демократичне суспльство надля працвникв засобв масово нформац великими правами, але останн несуть велику вдповдальнсть перед суспльством. Недопустиме зловживання свободою слова.
Здйснюючи програму дяльност того чи ншого засобу масово нформац, журналст ма право отримувати вдомост з будь-якого джерела, але разом з тим вн зобов'язаний перевряти достоврнсть нформац, яку адресу аудитор, вдмовитися вд даного йому доручення, якщо воно пов'язане з порушенням закону, поважати права, законн нтереси громадян, органзацй. За це чи нше порушення, протизаконний акт журналст може бути притягнутий до кримнально та ншо вдповдальност.
РОЛЬ ЗАСОБВ МАСОВО НФОРМАЦ У ФОРМУВАНН ГРОМАДСЬКО ДУМКИ
Засоби масово нформац виражають формують громадську думку, яку прийнято розглядати як колективне судження людей, в якому ставлення до подй явищ виявляться у форм схвалення, осуду або вимоги. Громадська думка формуться в процес руху нформац в суспльств, вдобража людське буття, суспльну практику людей виступа як регулятор дяльност. Вона створються пд впливом буденно свдомост (включаючи соцальну психологю), емпричних знань, навть забобонв, а також науки, мистецтва, полтики , зрозумло, всх джерел масово комункац.
Будучи станом суспльно свдомост, громадська думка нби посередницею мж свдомстю практичною дяльнстю людей. Не пдмнюючи н одн з форм суспльно свдомост, не спираючись на органзовану силу як закон, не визначаючи цлей, як це робить програма, громадська думка з допомогою специфчних засобв, шляхом схвалення або осуду, захоплення чи зневаги, акцентування нтересв, рацонально та емоцйно оцнки людей хнх учинкв сприя трансформац тих чи нших дей у конкретн вчинки. Розумючи всю складнсть вичленення мотивв поведнки людей, пов'язаних з хнми потребами переконаннями, не можна не погодитися з думкою вченого О. Улдова про те, що "стан свдомост (в тому числ громадська думка) становлять суб'ктивний бк реальних вдносин та дяльност людей, виступаючи в рол рушйно сили".
Отже, виражаючи формуючи громадську думку, засоби масово нформац, з одного боку, акумулюють досвд волю мльйонв, а з другого впливають не тльки на свдомсть, а й на вчинки, групов д людей. Тоталтарн режими не рахуються з громадською думкою. У демократичному суспльств управлння соцальними процесами передбача вивчення вплив саме на громадську думку. А у зв'язку з цим справд величезна роль засобв масово нформац. Вони стають важливим компонентом демократичних форм управлння соцальними процесами.
Засоби масово нформац здйснюють свою полтичну, управлнську роль у полтичнй систем шляхом обговорення, пдтримки, критики й осуду рзних полтичних програм, платформ, дей пропозицй окремих осб, громадських формувань, полтичних партй, фракцй. Процес перебудови, демократизац суспльства надзвичайно активзував засоби масово нформац в цьому план. Досить згадати обговорення проектв найрзномантнших законв, проектв економчних реформ, структур управлння т.д.
Слд також пам'ятати, що пропаганда, навть пдтримка тих чи нших полтикв, хнх програм не означа х некритичного сприйняття. Гркий досвд минулого застерга вд колишнх захоплень програмами дями окремих полтичних лдерв. Преса повинна зважено критично оцнювати х. Звичайно, критичний пдхд не ма нчого спльного з тим огульним, упередженим запереченням нових дей, рухв, формувань, характерним для компартйно преси. Йдеться про порушення елементарних норм плюралзму, етики морал. По-перше, це небажання дати об'ктивну нформацю про явище. Можна не погоджуватися з чужою позицю, але об'ктивно викласти норма журналстики. Спотворення пдтасовка фактв, викривлення позиц опонента понин залишаються засобами боротьби проти нового як ворожого, неможливого, антинародного. Це типовий бльшовицький пдхд, який потрбно долати. По-друге, це типов публчн доноси на окремих осб, знаходження "компромату", нформац з сумнвних загадкових джерел про ту чи ншу людину, якими ряснли сторнки комунстичних газет уже у так зван перебудовн роки.
А мж тим, саме засоби масово нформац повинн показувати зразок полтично культури, змни само сутност полтичного мислення. Преса, нш засоби масово нформац покликан виховувати цю полтичну культуру в суспльств. Полтична культура журналста передбача правдивсть, чеснсть, надання переваги загальнолюдським чинникам перед кастовими, класовими. Висока полтична культура передбача також добросовснсть у виклад точки зору полтичного опонента, недопустимсть поширених сьогодн мтингових прийомв навшування ярликв, пдмни переконливих аргументв суто емоцйними засобами суперечок звинувачень.
Демократизм, полтична культура несумсн з нетерпимстю, коли автори, не соромлячись образливих виразв, шукають малюють образ ворога. Полемка ще нердко перемшуться з вдкритою лайкою. Без полтично боротьби, часто гостро, принципово, демократичне суспльство обйтися не може.
Йдеться не просто про прийоми полемки, а про явища глибиннш, про певну ментальнсть, про одержану у спадщину з минулого традицю непримиренност до тих, хто мислить не так. За цим
стоть внутршня впевненсть у власнй непомильност. "Характерна риса сьогодншнього суспльства, за моми спостереженнями, це невмння вести суперечку, зазнача вдомий полтолог, один з архтекторв "Празько весни" 3. Млинарж. Супротивн сторони з пною на губах доводять свою правоту, яка звичайно виражаться у крайнх формах, стараючись "добити" опонента, щоби вн бльше не мг пдняти голову. До масово свдомост ще не ввйшло, що стина, як правило, вдносна: той, хто безумовно ма рацю тепер, завтра може виявитися неправим, йому доведеться це визнати. У цивлзованому суспльств загальноприйняте спвробтництво з суперником, навть полтичним противником. Завтра вони можуть помнятися мсцями:
той може бути зверху, а цей виявиться щодо нього в опозиц. Тльки навчаючись на перших помилках, позбуваючись нетерпимост, молода демократя зум виступити перед спокусою встановити диктатуру".
НОВА НФОРМАЦЙНА СИТУАЦЯ ТЕНДЕНЦ РОЗВИТКУ ЗАСОБВ МАСОВО НФОРМАЦ
Оновлення суспльства, очищення думки вд заскорузлих схем, вияв доброзичливост людяност, чесност порядност процес тривалий. роль у ньому засобв масово нформац значна. Це оволодння сучасним мисленням.
Незмрно посилилися мжнародн контакти людей. У зв'язку з цим змнилися сама сутнсть тон висвтлення засобами масово нформац взамовдносин мж кранами народами. По-перше, нформаця про мжнародн стосунки стала ширшою об'ктивншою. Численн матерали преси про загниваючий капталзм поступаються серйозним публкацям, у яких аналзуться реальний стан життя за рубежем.
По-друге, пригасання "холодно" вйни, яка тривала десятилття, не могло не змнити сам пдхд у висвтленн мжнародних проблем, змну у систем обмну нформац. У зв'язку з цим з'явилася значна кльксть матералв про позитивний досвд роботи зарубжних фрм, пдпримств, органзацй, про систему освти, медичного обслуговування.
Засоби масово нформац буквально вдкрили оч багатьом людям на свт, ранше прихований вд них туманом проклять спотворень. Завдяки телебаченню, зокрема органзац телемоств, а також публкацям зарубжних авторв у втчизнянй прес, почали розвюватися мфи про нелюдський буржуазний суспльний лад, який безжалсно експлу-
ату трудящих. навпаки, люди за рубежем дстали змогу переконатись у тому, що наш народ не ма нчого спльного з тим монстром, яким нердко зображала його масова пропаганда.
Останн роки викликали значну активзацю засобв масово нформац увагу до них з боку громадськост. Значно зросли тираж газет, журналв. Цей же перод у житт журналстики знамену ться таким новим явищем, як виникнення так звано неформально преси, тобто офцйно недозволених, непдцензурних видань. Напвлегальними стали колишн "самвидаввськ" газети журнали.' Невибаглив за полграфчним виконанням та нердко й за лтературними якостями, вони викликали неабиякий нтерес вмщуваною в них нформацю, ранше недоступною для широкого читача.
Виршальною особливстю дяльност засобв масово нформац в умовах переходу вд тоталтаризму до демократ х активна участь у нацональному вдродженн. Це означа не тльки рзке збльшення матералв на ц теми на сторнках газет, журналв, у передачах телебачення радо, гаряч суперечки з питань нацонально стор, полтики, мжнацональних стосункв, проблем суверентету, а й завоювання ними суверенност, незалежност вд центру.
Нарешт, в нових умовах ускладнюються взамовдносини полтики, полтичного життя суспльства, полтичного кервництва журналстики. Якщо в умовах тоталтарного режиму вони зводилися до безумовного пдпорядкування журналстики полтиц за формулою: журналстика вид полтично дяльност, журналсти продовження партйного апарату, то в сучасних умовах ц стосунки набувають нших, складнших, а головне, цивлзованих форм. Насамперед змнються, хоч не без опору, труднощв полтичного психологчного характеру, погляд на журналста як на слугу полтики полтикв. Поступово вдходить у минуле звичка командувати журналстикою журналстами. Питання ставиться не просто про вдносини пдпорядкування субординац, а бльше партнерства, спвробтництва, постйно взамод.
Правда, сказане скорше деал, нж норма, оскльки рецидиви заборон, окрику, переслдування журналств непоодинок. Щоб стосунки нормалзувалися, потрбне законодавче х регулювання. Тут багато важить також економчна незалежнсть засобв масово нформац. Економчн санкц одна з найбльш поширених форм тиску на засоби масово нформац. Разом з тим така бажана у демократичному суспльств свобода слова свобода засобв масово нформац залежить також вд рвня професоналзму, чесност, компетентност журналстського корпусу. Суб'ктивзм, тенденцйнсть неточнсть, несумлннсть у подач нформац, невмння аргументувати сперечатися, легковажнсть у ставленн до явищ, намагання спотворити реальнсть, що трапляться довол часто, одню з серйозних причин зниження поваги, авторитету журналств, а значить, спроб вдатися до тиску на редакцю та працвникв. Поза тим, у демократичному суспльств лише суд, незалежний квалфкований, ма право приймати вдповдн ршення щодо засобв масово нформац та хнх спвробтникв.
Ма цлковиту рацю дослдник журналстики Г. Вичуб, який вважа, що "у нормальному ... громадянському суспльств вс процеси структури посдають сво, органчно належне м мсце. полтичне значення журналстики тут також певним чином обмежене. Насамперед роллю полтики в суспльному житт, звдки виника певне спввдношення мж полтикою журналстикою. Крм того, у процес взамод виника як суттва, але тльки частина нформацйного процесу, власне полтична журналстика система видань, яка й вдповда. У свою чергу виникають рзн типи зв'язкв (аж до х вдсутност) мж полтикою окремим журналстом, редакцйним колективом".
Тому специфчн властивост журналстики як дяльност засобв масово нформац як нституту зумовлюють необхднсть особливого статусу журналстики всередин полтичного процесу його окремих напрямв. Очевидно також, що, як зазнача Г. Вичуб, "ефективнсть дй окремого журналста, редакцйного колективу в полтичному процес пов'язана не тльки з творчим виконанням функц пдручного, а й з участю у склад суб'кта полтично дяльност".
СУСПЛЬНО-ПОЛТИЧН ДОКТРИНИ СУЧАСНОСТ
ФУНКЦ СУСПЛЬНО-ПОЛТИЧНИХ ДОКТРИН
Основою програмних настанов полтичних партй суспльно-полтичних рухв рзномантн суспльно-полтичн доктрини. Йдеться про вихдн принципи дяльност суб'ктв полтичного процесу. Ц доктрини виходять з снуючих полтичних деологй. В них вдображене таке бачення суспльного державного устрою, яке вдповда нтересам соцальних груп, що стоять за тими чи ншими партями рухами.
Суспльно-полтичн доктрини не зводяться лише до розкриття природи механзмв влади в
нституцона-лстському, нормативному та дейному аспектах, хоча не виключають х. Проблема владних вдносин механзмв у доктринах розглядаться з точки зору досягнення певних полтичних нтересв, утвердження змцнення адекватного цим нтересам суспльного, в тому числ державного устрою.
Суспльно-полтичн доктрини невд'мна складова частина полтично системи суспльства. хня функцональна роль неоднозначна ма клька аспектв. Насамперед суспльно-полтичн доктрини визначають полтичний курс, стратегю тактику тих чи нших партй суспльно-полтичних рухв, хню дяльнсть як суб'ктв полтичного процесу. Доктрини знаходять сво вдображення в програмах полтичних платформах партй та суспльно-полтичних рухв стотною умовою двост х зусиль у виборчих кампанях. Без перебльшення можна сказати, що вони визначають електоральну поведнку громадян. Яксть суспльно-полтичних доктрин вдображенням зрлост полтичних партй рухв.
Розглядаючи сучасн суспльно-полтичн доктрини, треба мати на уваз, що на розвиток кожно з них впливають рзноспрямован суперечлив тенденц, серед яких видляються дв. Перша до вдосконалення змсту логчно структури доктрини, незалежно вд того, вдповда це реальнй дйсност чи н. Друга до приведення окремих свох компонентв у вдповднсть з змнами в реальному стан речей. Як система поглядв на оточуючий свт, тип свтоглядност полтико-деологчних орнтацй кожна з доктрин за останн десятирччя зазнала стотних змн. Вони еволюцонують залежно вд зрушень в економц соцальнй структур, культур та деолог, суспльно-полтичному житт. Тому, зосередивши увагу на характеристиках суспльно-полтичних доктрин, треба дотримуватися принципу сторизму, враховувати розвиток, тенденцю до оновлення на основ переосмислення суспльно-полтично практики.
Консерватизм, лбералзм, соцалзм та нш доктрини включають у себе рзномантн теч, мають рзн напрями. У цих доктрин чимало точок зткнення. це природно, оскльки жодна еволюця в сучасному плюралстичному суспльств не може бути результатом дй тльки одн полтично сили. Вдбуваться зткнення нтересв, боротьба дейних платформ, що вдображають ц нтереси. В ход боротьби рзн платформи взамно збагачуються коректуються. Сили, що протистоять, вбирають у себе бльш широк нтереси. Цей процес лежить в основ руху вд задеологзовано до реалстично полтики, який спостергаться дедал виразнше.
Спектр сучасних соцально-полтичних доктрин широкий вд таких, що вважають за необхдне збереження капталстичного ладу, протидю суспльному прогресов, аж до таких доктрин, як повнстю заперечують ус нин снуюч форми суспльного устрою.
НЕОКОНСЕРВАТИЗМ ЯК ДОКТРИНА ЗАХИСТУ ТРАДИЦЙ ОДВЧНИХ ЦННОСТЕЙ
З кнця 70-х рокв найбльш популярною полтологчною концепцю ста неоконсерватизм. Загалом консервативна тенденця де вд таких рзних за своми позицями мислителв, як Платон, Арстотель, Ццерон, Макавелл, Нцше та н. Писемна сторя консерватизму починаться з часв Велико Французько революц кнця XVIII ст. З першо половини XIX ст. консерватизм виступа як дейно-полтична доктрина, що вдображала здебльшого нтереси дворянства в його боротьб проти буржуаз. Пзнше, сприйнявши окрем положення класичного лбералзму, консерватизм ста дейно-полтичною платформою окремих фракцй буржуаз. Вн виступа також як захисна реакця середнх дрбних пдпримцв перед невблаганним динамзмом капталстичного розвитку, що загрожував х снуванню.
В цлому консерватизм спрямований на збереження, пдтримку таких, що сторично склалися, форм державного суспльного життя, насамперед морально-правових його засад. Вн спираться на певн стереотипи масово свдомост традицоналстськ уявлення, завдяки чому ма широку соцальну базу серед представникв рзних верств. На користь консерватизму "працюють" негативн явища, що супроводжують суспльний прогрес.
У процес розвитку капталзму не залишався незмнним змст консерватизму. Основн його положення еволюцонували як зворотна реакця на змни в дейно-полтичних течях, що йому протистояли. Псля друго свтово вйни консерватизм внс у сво доктрини ряд серйозних змн, покликаних оновити й посилити його соцально-охоронну функцю. Зокрема, вн керуться такими лберальними принципами, як конституцоналзм, подл влади, загальне виборче право та нш, як ранше заперечував.
Отже, термн "неоконсерватизм" не дуже вдалий, оскльки створю неправдиве уявлення стагнац навть реакцйност. Поза тим неоконсерватизм виявив значну вдкритсть гнучксть, здатнсть засвоювати цнн елементи доктрин. У теоретичному план вн синтезом неолбералзму деяких традицоналстських консервативних цнностей. Проте консерватори сприймають лише так змни в свох позицях, як не зачпають сут снуючих нститутв, системи влади та привлев.
Сучасний консерватизм не ма струнко деолог. Йдеться про "флософю революцйно турботи щодо збереження". Консерватизм не проголошу себе вдкрито ворогом будь-яких змн, тим бльше, прибчником простого повернення до минулого. Вся система його цнностей грунтуться на впевненост, що минуле краще, нж сьогодення. Звдси прагнення до змн, але ретроградних. Все цс визнача основн риси свтосприйняття консерватизму (Г.-К. Кальтенбруннер). Перша з них спадкомнсть як врнсть традицям цнностям, а отже, турбота про створення умов, за яких традиц спадкомнсть були б сприйнят й реалзован суспльством. Дал, стабльнсть як головна умова ствердження стотно цнност орнтац людини. Маться на уваз така риса, як порядок, який забезпечуться суспльними нститутами. Звдси необхднсть протистояти згубному процесу звльнення людини вд нституцйно обгрунтованого порядку. стотна така риса, як державний авторитет. Йдеться про тс, що порядок, грунтуючись на лояльност громадян, потребу захисту державного суверентету. Тому держава повинна бути не тльки сильною. Вона призначена стати провдником дино, чтко виражено полтично вол. Важливою рисою с також принцип свободи здатност здйснювати ндивдуальну суспльну нцативу в межах, як допускаються рархчним порядком.
У систем консервативних цнностей важливе мсце посда постулат про ненадйнсть прогресу. це не випадково. Саме в кнц XX ст. як нколи гостро постало питання щодо "цни прогресу", передусм науково-технчного. Ускладнилася його взамодя з соцальним прогресом. Виникла проблема збереження людського роду. Глибинн зрушення в усх сферах змусили замислитися над тим, чи виправданий прогрес, який веде до вдчуження, руйнування традицйних зв'язкв. Звдси потяг людей до одвчних моральних та релгйних цнностей, традицй. Отже, виник сприятливий психологчний клмат для поширення консервативних дей.
Найсильнша настанова неоконсерватизму економчна, точнше ринкова. Через призму економчно
рацональност розглядаться ситуаця в нших сферах життя. Широке гнучке використання ринкових принципв, орнтаця на ндивда, розв'язання особисто нцативи, пдпримництво та активнсть, усунення бюрократичних перешкод водночас удосконалення, надання максимально гнучкост вже створеним регулюючим механзмам усе це найбльш адекватно врахову вимоги економки при переход до постндуст-рального, нформацйного суспльства.
Економчна програма виходить з концепц "економки пропозицй", згдно з якою активною основою суспльства капталсти. Саме вони виконують важлив економчн функц, насамперед нвестицю у виробництво бльшо частини свох доходв. Звдси необхднсть захистити багатство вд будь-яких зазхань, у тому числ податкв. Оскльки вони неминуч, то дино придатною вважаться регресивна податкова система. З цю метою треба покнчити з урядовим контролем над цнами, вдмнити гарантований законом мнмальний рвень заробтно плати тощо. Для зменшення ж державного боргу необхдне скорочення витрат на соцальн потреби. У практичнй дяльност неоконссрватизм усвдомив, що без певних соцальних амортизаторв сучасне суспльство не може снувати.
Щодо полтично сфери, то тут проголошуться дея "звуження зворотного зв'язку", тобто можливост громадян впливати на полтичн процеси. Звдси апеляця до "сильно" в полтичному план держави. Основний наголос робиться на функц прямого насильства як головнй форм реалзац влади, що передбача насамперед поступовий демонтаж демократичних нститутв. Вважаться, що яксть управлння демократя несумсн, знаходяться в стан вйни. Надлишок демократ рвнозначний дефциту управлння.
У концентрованому вигляд орнтаця на заперечення демократ втлються в теор демократичного панування елт. Згдно з цю концепцю, полтичне рвноправ'я народний суверентет не абсолютними цлями.
У сфер мжнародних вдносин неоконсерватизм спираться на концепцю "полтичного реалзму". Розстановка сил у сучасному свт до останнього часу розглядалася як бполярне протистояння наддержав. дино можливою формою такого протистояння проголошувалося нарощування вонно могутност.
Мжнародн вдносини обов'язково характеризуються жорстокою боротьбою за владу мж державами, як сво власн нтереси ставлять вище вд усх нших. Тому зовншня полтика визначаться як боротьба за владу (Г. Моргентау). Вся свтова сторя, згдно з такою концепцю, складалася з того, що держави готувались до вон, брали активну участь у них або вдроджувались з стану органзованого насильства у вигляд вйни.
Поряд з цим виявляться здатнсть нсоконсерватизму зважати на нов реал у сфер мжнародних вдносин. Досить сказати, що у 80-т роки в питаннях вйни миру, мжнародно безпеки не тльки лв сили вдйшли вд свох небезпечних догм. Багато тверезих консервативних полтикв зробили стотн кроки в цьому напрям.
Вже цс да пдставу стверджувати, що неоконсерватизм перебува на етап певно кризи, що створюються умови для снування та розвитку нших дейно-полтичних доктрин. насамперед неолбералзму.
СУЧАСНИЙ ЛБЕРАЛЗМ
У перод становлення капталстичного ладу утвердження панування буржуаз була висунута система поглядв, полтичних орнтацй, що отримали назву "класичного лбералзму". Вона грунтувалася на полтичних деях Дж. Локка, Ш.-Л. Монтеск', . Канта, А. Смта, В. Гумбольта, А. Токвля та нших.
Були обгрунтован демократичн права свободи, недоторкансть особи, свобода приватно власност промислово конкуренц, полтика вльно торгвл, невтручання держави в економку. Великого значення надавалося подлов влади як гарант щодо державного свавлля "деспотизму натовпу". Проблема спввдношення особи держави в цй доктрин розв'язувалася на основ положення -про право як реалзацю природного прагнення особи до свободи.
Громадянська свобода тлумачилась як повна незалежнсть приватного життя ндивда вд полтично влади, як свобода совст, слова, зборв друку, мсця проживання заняття. Йшлося про досить чтке розмежування видлення громадянського суспльства держави як самостйних сфер суспльного життя. Полтична свобода, а отже, держава як головний гарант, у цлому повинн служити лише засобом забезпечення громадянсько свободи. Гарантями проти зловживання владою вважалися, по-перше, сила громадсько думки, зосереджено в парламент, по-друге, подл рвновага рзних глок влади законодавчо, виконавчо судово.
Великого значення надавалося утилтаризму (. Бентам), згдно з яким завдання держави забезпечення "найбльшого щастя для найбльшо клькост людей". Цього можна досягти полтикою вльного розвитку капталстичних вдносин, невтручання держави в економку, демократизац всх державно-правових нститутв.
У процес еволюц капталзму, утвердження панування монополй з'ясувалося, що ц де не забезпечують гармонйного розвитку суспльства. У зв'язку з цим були переглянут важлив положення класичного лбералзму. Значна увага придлялася реформам з метою обмежити свавлля монополй полегшити становище найбльш знедолено частини населення. Були сформульован нов принципи Шж. Гобсон, Т. Грн, Ф. Науманн, Дж. Джелотт. Дж. Дью та н.), що одержали назву нового, демократичного, або соцального, лбералзму.
Пд назвою кейнсанства утвердилася вдповдна система економчних поглядв. Вона передбачала посилення економчно соцально рол держави. ^Архачн принципи вльного ринку вльно конкуренц, на думку прихильникв ц системи, обертаються злиднями безправ'ям одних задля процвтання та панування нших. Реалзаця кейнсанських принципв покликана пом'якшити, попередити економчн кризи або навть усунути х, а отже, змцнити капталзм. Був зроблений висновок, що без державного втручання взагал неможливо забезпечити мнмум полтичних прав для громадян. Звдси вимога збереження за державою значних регулюючих функцй. Визнавалося закономрним снування профсплок. Формулювалася концепця "держави добробуту". Обгрунтувалася необхднсть можливсть подолання соцальних конфлктв. У полтичнй сфер проголошувалася дея "плюралстично демократ", згдно з якою полтична система розглядалася як механчний процес "урвноваження" конкуруючих групових нтересв.
Оновлення лберально доктрини вбачаться в поверненн до початкових принципв стосовно ндивдуально свободи, рвност, соцально справедливост тощо. В зв'язку з цим одне з центральних мсць вдводиться рол держави в економчнй соцальнй сферах. Особливо наголошуться на вльному ринку. Вважаться, що принцип лбералзму "кожний за себе" може бути реалзований у суспльств, що грунтуться на засадах обмну. Обмн розглядаться як найбльш дйовий фактор "управлння людьми полпшення умов хнього життя" (К. Полен). Вн можливий тльки серед рвних "привча людей ставитися один до одного як до рвних". Виходячи з проритету економчного росту, сучасний
лбералзм висловлються за надання пдпримцям повно вол щодо ефективного використання сво власност. Поряд з цим визнаться роль держави в економчнй особливо в соцальнй сферах.
Сучасному лбералзмов властива орнтаця на рацоналзм цлеспрямован реформи з метою вдосконалення снуючо системи. У зв'язку з цим значне мсце посда проблема спввдношення свободи, рвност справедливост. Вважаться, що через природн вдмнност у здбностях та доброчесност вс люди вдрзняються не рвн один одному. Кожна група людей, кожний вид дяльност породжу властиву йому рархю, а отже, елту. Остання формуться з найбльш гдних членв суспльства. Будь-яке суспльство досяга свого трумфу завдяки елт вмира разом з нею.
Враховуючи формальний характер полтично свободи придушення ринковими грошовими нтересами, проблема свободи набува нтелектуального забарвлення. Вона переводиться в сферу морал культури. В зв'язку з цим вважаться, що сну специфчний культурний лбералзм. Йому вдводиться перша виршальна роль уже тому, що свобода цс насамперед духовне явище сну вона в культур.
Неолбералзм досить строкатий за свом спрямуванням. теч, як змикаються з консерватизмом, а так, що набули соцалстичного вдтнку, як, наприклад, лберально-буржуазн реформстськ концепц "нового суспльства".
Вважаючи себе виразниками нтересв широких верств населення, автори цих концепцй поднують рзку критику очевидних вад сучасного м суспльства з досить помркованими реформстськими проектами на майбутн. Не випадково в центр хньо концепц перебувають не проблеми власност, а проблеми розподлу перерозподлу нацонального доходу, структура соцальних потреб суспльства способв х задоволення.
"Соцалзм" бачиться як набр дей, побажань, настанов, як виражають загальн гуманн спрямування людей (Р. Хейлбронер). Проте ц спрямування нколи повнстю не будуть реалзован, оскльки не може бути змнена "природа людини". "Елементами соцалстично системи" вважаться запровадження "певно форми планування" "наявнсть спрямовуючо соцалстично деолог". Оскльки соцалзм вимага рвност, а ефективнсть виробництва забезпечуться за рахунок нервност, то людство приречене на промжний стан "мж соцалзмом капталзмом".
Згдно з одними концепцями, шлях до панування науково-педагогчного стану запровадження "соцального планування" проляга через завоювання державно влади "новою демократичною бльшстю", згдно з ншими через формування рзних недержавних об'днань добровльно ^ординац хньо дяльност. М