Блет 1
1.Повсть вана Нечуя-Левицького Кайдашева см'я як енциклопедя народознавства
Ще . Франко зазначав, що повсть Кайдашева см'я з огляду на високоартистичне змалювання селянського життя належить до найкращих оздоб укранського письменства. З великою художньою силою правдивстю . Нечуй-Левшький розкрив у цьому твор духовн цнност, як склалися впродовж столть в укранськй родин. Новаторство письменника якраз виявилося втому, що вн показав руйнування набуто духовност труднощами щоденного життя, вдтворив такий стан укранського селянства, який нвечить справжню суть його народного духу.
В етнографчнй розвдц Свтогляд укранського народу . Нечуй-Левицький вказував на велик моральн потенц народу, суть яких вдбилась насамперед в уснй поез. Вн радив письменникам не обминати колоритних народних висловв через х освоння показати свтов неповторну душу укранцв. Найрзномантнш засоби барвистого народного мовлення письменник вдало використав у Кайдашевй см'.
Змалюванням саме буденного життя укранських селян повсть Кайдашева см'я вирзнялася у лтератур адже тогочасн автори захоплювалися переважно святковою стороною селянського побуту. Будн Кайдашв минають у невсипущй прац. Косовиця, жнива, плекання городини, зимова жноча робота (прядння, ткання полотна, шиття вишивання одягу) ц та нш щоденн клопоти визначали стосунки мж членами см' Кайдашв. Хоча у твор майстерно виписан святков звича та обряди, глибоковков традиц врування.
Втленням укрансько релгйност високо народно морал у повст Мелашка. любов до рдно матер, чоловка, намагання догодити свекрус примно вражають. Доведена до вдчаю, Мелашка де з односельчанами в Кивську Лавру на прощу святкування паски у Кив, за народним повр'ям, мало б принести у см'ю Боже благословення. Письменник поетизу свою героню. Так, лрична душа Мелашки почула у жалбних пснях ченцв у чистий четвер (напередодн Великодня) якесь море слз, що зливалось тисяч лт, злилось докупи, полилось пснями з грудей. Здасться, в тому мор слз текли рки народного горя од самого початку свту....
Побожним, чуйним добрим був Кайдаш, мряв про смерть по-християнськи: з сповддю, причастям, соборуванням. Але тяжке пияцтво призвело до передчасно страшно смерт, яка не вдповдала християнським уявленням. Сини невстка Мотря надто часто порушували четверту заповдь Божу: не поважали не шанували батькв. А народна мораль грунтувалася в основному на заповдях Божих. У сел зневажали злодв, п'яниць, покриток, ледарв, хвалькв, безбожникв Тут нколи нкому нчого не забували. Не могли забути й Мотр того, що вибила свекрус око, а Карпов що ганявся за матр'ю з дрючком. Люди добре знали характери тих, кого вважали негдними: вибираючи Карпа десяцьким, хтось пдкреслив, що буде добрий спака, а пропонуючи жартома кандидатуру Мотр, селяни висмяли цю жнку:
А може, панове громадо, ми оберемо за десяцького Мотрю, прикинув слвце один жартвливий чоловк.
Не можна, вона повибива всм бабам оч, гукнули чоловки, смючись.
Глибокий знавець селянського життя побуту, селянсько психолог . Нечуй-Левицький розумв, що про народ треба писати без будь-яких прикрас. У центр повст повсякденний плин життя селянсько см', в якому на перший план висуваються побутов сварки, спричинен вдсутнстю прагнення зрозумти один одного. Жанрова специфка твору поляга у тому, що цей повсякденний плин життя родини Кайдашв розгортаться в найрзномантнших побутових виявах, як часто окреслюються в гумористичному план. Гумор письменника сяга корнням у народний грунт мцну нацональну лтературну традицю. Природжений гумор Нечуй-Левицький вважав невд'мним елементом нацонально психки, що затався в усх звивах розуму фантаз щирого уфанця глибоко свордним. Контрасти створеного народом величного епосу дрб'язково хатньо вйни надають повст особливого рончного забарвлення (Не чорна хмара з-за синього моря виступала, то виступала Мотря з Карпом з-за сво хати до тину). У повст письменник гумористичне показав взамн заздрощ, плтки та шален вибухи злост серед Кайдашв. Проте гумор у повст ма спвчутливий характер: автор бачить вплив на психологю Кайдашв хнього тяжкого становища, бо псля довговчно панщини вони потра-пили в нов, незвичн обставини. з сер комчних подй складаться сумна картина буття см', де син виступа проти матер, й уся родина марно витрача сили здоров'я на безглузд супе-речки та чвари. Такий стан, на думку письменника, не вдповда справжнй сут народ-ного духу. Духовна роз'днансть ось те лихо, яке кожен день отрую укранську родину, яка впродовж вкв була оповита високою духовнстю мораллю.
Яскравий колорит звичав, обряди народних замовлянь, передвесльн розглядини, сльськ розваги, детальн описи селянського одягу та осел, насичена прислв'ями приказками мова повст усе це да пдстави вважати цей твр справжньою енциклопедю народознавства.
2.Краса велич рдного слова у поетичнй творчост Максима Рильського. Прочитати врш напам'ять.
М. Рильський надавав проблемам мови великого значення впродовж ус творчост. Вн був надзвичайно вимогливий до мови власних творв, невтомно працював над збагаченням свого поетичного словника. Поет закликав свох сучасникв боротися за чистоту збагачення укран-сько мови. Прикладом такого звернення врш Мова, в якому поет з великою нжнстю любов'ю говорить про мову. Вона звучить для поета як псня океану. Мова рдного народу глибока у свой мудрост. Як тонкий знавець мовних проблем, М. Рильський вважа, що у народу, його поез, розмовнй мов треба шукати джерела нового наповнення лтературно мови [цитата].
Мова укранського народу самобутн неповторне явище. Обов'язок кожного митця турбуватися про долю, удосконалювати збагачувати [цитата].
Свою творчстю М. Рильський подав гдний приклад турботи про удосконалення мови. в оригнальнй поез, у перекладах численних зарубжних авторв, зокрема росйських (Пушкн, Лрмонтов), польських (Мц-кевич. Словацький), французьких (Верлен), вн збагачував укранську мову власними новотворами, розширював синтаксичн можливост.
Вагомий внесок поета у словникову справу укрансько мови. Словники та довдники, видан за участю М. Рильського, не втратили свого значення й сьогодн. Як згадують друз поета, праця над словниками з словниками була найулюбленшим його заняттям.
У врш Мова поет заклика свох сучасникв частше заглядати у словник. На його переконання це пишний яр, а не сумне провалля. Високу оцнку да автор врша словников Грнченка й Даля.
Врш Мова написаний у 1956 р. На той час укранська мова зазнала помтних деформацй у зв'язку з вдведенням й бльшовицькими деологами другорядно рол у суспльств. Псля XX з'зду парт, на якому було пддано критиц культ особи Стална, в якйсь мр
вже можна було говорити про нацональн утиски насамперед про занепад нацональних мов. В Укран одним з перших на захист мови виступив М. Рильський. Його поезя Мова у яскраве свдчення цьому.
У 1959 роц на IV з'зд письменникв Украни М. Рильський прочитав врш Рдна мова. Свом незвичайним виступом на письменницькому форум поет ще бльше загострив увагу на потреб повноцнного функцонування укрансько мови. Для цього укранська мова мала вс пдстави.
У мов знайшли вдгук сторя народу, бурхливе, неспокйне його життя, яке поет прирвню до гулу вкв, шуму столть. У ньому бур подих, невол стогн, вол спв, сурма походу свтанкова.
В умовах росйського царського гноблення укранська мова зазнала жорстокого пересл-дування, нищення. Вдаючись до засобу персонфкац, поет з болем згаду страшн знущання блазнв росйського царя над велично-гдним духом.
Нема сумнву, що пдставою для таких поетичних узагальнень М. Рильського були вс т ганебн документи, як забороняли укранське слово в офцйно-дловому мовленн. Це був горезвсний Валувський циркуляр, мський указ та численн неопублкован заборони у радянськ часи, Про вс ц знущання над словом М. Рильський писав з особливим болем.
Кожен рядок наведено строфи узагальню грку правду поневолення, спрямованого на те, щоб зникла, вмерла наша мова, щоб не розходилася слава по свту. За спробу протистояти мперськй свавол не раз доводилося платити власною волею. це вже стосувалося не тльки минулого столття, а й 20-30-х кнця 40-х рокв XX столття. Навть пд час хрущовсько вдлиги М. Рильський не мг вдверто виступити на захист рдно мови. Саме на так асоцац наводить його поезя Рдна мова. Тому у другй частин врша поет так багато уваги придля росйсько-укранським культурним зв'язкам та вльному розвитку укрансько мови. Зрозумло, що говорити про вльне слово укранського народу у кол братнх мов доводилося бльше з огляду на те, щоб не накликати бди на себе особисто та й на спроби вдродження укрансько культури у пслякультвськ часи.
Краса велич рдного слова оспван М. Рильським у врш Сонет про словник, поем Слово про рдну матр та нших творах.
де син виступа проти матер, й уся родина марно витрача сили здоров'я на безглузд супе-речки та чвари. Такий стан, на думку письменника, не вдповда справжнй сут народ-ного духу. Духовна роз'днансть ось те лихо, яке кожен день отрую укранську родину, яка впродовж вкв була оповита високою духовнстю мораллю.
Яскравий колорит звичав, обряди народних замовлянь, передвесльн розглядини, сльськ розваги, детальн описи селянського одягу та осел, насичена прислв'ями приказками мова повст усе це да пдстави вважати цей твр справжньою енциклопедю народознавства.
2.Краса велич рдного слова у поетичнй творчост Максима Рильського. Прочитати врш напам'ять.
М. Рильський надавав проблемам мови великого значення впродовж ус творчост. Вн був надзвичайно вимогливий до мови власних творв, невтомно працював над збагаченням свого поетичного словника. Поет закликав свох сучасникв боротися за чистоту збагачення укран-сько мови. Прикладом такого звернення врш Мова, в якому поет з великою нжнстю любов'ю говорить про мову. Вона звучить для поета як псня океану. Мова рдного народу глибока у свой мудрост. Як тонкий знавець мовних проблем, М. Рильський вважа, що у народу, його поез, розмовнй мов треба шукати джерела нового наповнення лтературно мови [цитата].
Мова укранського народу самобутн неповторне явище. Обов'язок кожного митця турбуватися про долю, удосконалювати збагачувати [цитата].
Свою творчстю М. Рильський подав гдний приклад турботи про удосконалення мови. в оригнальнй поез, у перекладах численних зарубжних авторв, зокрема росйських (Пушкн, Лрмонтов), польських (Мц-кевич. Словацький), французьких (Верлен), вн збагачував укранську мову власними новотворами, розширював синтаксичн можливост.
Вагомий внесок поета у словникову справу укрансько мови. Словники та довдники, видан за участю М. Рильського, не втратили свого значення й сьогодн. Як згадують друз поета, праця над словниками з словниками була найулюбленшим його заняттям.
У врш Мова поет заклика свох сучасникв частше заглядати у словник. На його переконання це пишний яр, а не сумне провалля. Високу оцнку да автор врша словников Грнченка й Даля.
Врш Мова написаний у 1956 р. На той час укранська мова зазнала помтних деформацй у зв'язку з вдведенням й бльшовицькими деологами другорядно рол у суспльств. Псля XX з'зду парт, на якому було пддано критиц культ особи Стална, в якйсь мр вже можна було говорити про нацональн утиски насамперед про занепад нацональних мов. В Укран одним з перших на захист мови виступив М. Рильський. Його поезя Мова у яскраве свдчення цьому.
У 1959 роц на IV з'зд письменникв Украни М. Рильський прочитав врш Рдна мова. Свом незвичайним виступом на письменницькому форум поет ще бльше загострив увагу на потреб повноцнного функцонування укрансько мови. Для цього укранська мова мала вс пдстави.
У мов знайшли вдгук сторя народу, бурхливе, неспокйне його життя, яке поет прирвню до гулу вкв, шуму столть. У ньому бур подих, невол стогн, вол спв, сурма походу свтанкова.
В умовах росйського царського гноблення укранська мова зазнала жорстокого пересл-дування, нищення. Вдаючись до засобу персонфкац, поет з болем згаду страшн знущання блазнв росйського царя над велично-гдним духом.
Нема сумнву, що пдставою для таких поетичних узагальнень М. Рильського були вс т ганебн документи, як забороняли укранське слово в офцйно-дловому мовленн. Це був горезвсний Валувський циркуляр, мський указ та численн неопублкован заборони у радянськ часи, Про вс ц знущання над словом М. Рильський писав з особливим болем.
Кожен рядок наведено строфи узагальню грку правду поневолення, спрямованого на те, щоб зникла, вмерла наша мова, щоб не розходилася слава по свту. За спробу протистояти мперськй свавол не раз доводилося платити власною волею. це вже стосувалося не тльки минулого столття, а й 20-30-х кнця 40-х рокв XX столття. Навть пд час хрущовсько вдлиги М. Рильський не мг вдверто виступити на захист рдно мови. Саме на так асоцац наводить його поезя Рдна мова. Тому у другй частин врша поет так багато уваги придля росйсько-укранським культурним зв'язкам та вльному розвитку укрансько мови. Зрозумло, що говорити про вльне слово укранського народу у кол братнх мов доводилося бльше з огляду на те, щоб не накликати бди на себе особисто та й на спроби вдродження укрансько культури у пслякультвськ часи.
Краса велич рдного слова оспван М. Рильським у врш Сонет про словник, поем Слово про рдну матр та нших творах.
Блет 2
1.Трагедя особистост в роман Хба ревуть еопи, як ясла повн Панаса Мирного.
Трагедю особистост Панас Мирний вдбив уже в назв при виданн 1903 р, в Укран твр був названий Пропаща сила. У роман, за визначенням . Франка, змальовано майже столтню сторю укранського села, розкрито тогочасну дйснсть в усх складностях суперечностях. В алегоричнй назв Хба ревуть воли. як ясла повн" звучала головна дея: воли символчний образ уярмленого селянства не ревли б, якби було що сти й пити.
Трагедю особистост найповнше вдтворено у дол Чпки, Грицька, Максима, Мотр. нш персонаж Галя, Христя, баба Оришка сприяють рельфншому вдтненню головних характерв. Трет Лушня, Матня, Пацюк, Порох. Чижик, Явдоха, генеральша, Кряжов, пан Польський, хоча епзодичними, дали змогу авторов передати сутнсть тогочасних суспльних тенденцй та психологчно увиразнити причини трагед особистост.
Складна композиця роману, яку академк Олександр Блецький назвав будинком з багатьма прибудовами надбудовами, пдпорядкована мет якнайширше показати соцальн умови життя селянства мотивувати поведнку геров, розкрити, що ж саме штовхало селян на слизьку дорогу, калчило х душ, нвечило мораль, тобто спричинило трагедю.
У центр роману образ Чпки невтомного шукача правди, котрий зйшов на криву стежку боротьби став пропащою силою. Син зневажено селянки. Чпка зроста в злиднях, в умовах недоброзичливост й ворожост. Ровесники глузують з нього. Коли багатй Бородай за впертсть прогнав Чпку з роботи, вн "понс у серн грке почуття ненавист на долю, що подлила людей на хазяна й робт-ника.... Кожний з етапв життя Чпки виразно окреслений завдяки тонкому психологчному аналзу його поведнки. Рзк переходи вл сподвань щасливо жити на свому добр до грких розпачливих настров розкривають збентежену душу героя. Надто вразила кривда Чпку, коли за право працювати на власнй земл чиновник цинчно вимага хабара. У цей момент Чпка втратив вру у справедливсть. У його серц вже вкотре закипла ненависть, на жаль, не лише до гнобителв, а й до всх людей.
Звдси слпе, стихйне бунтарство зневажено, обкрадено людини. Роздумуючи над особистою недолею, над всенародним лихом, Чпка все глибше усвдомлю соцальн корен пануючо несправедливост. Для нього ста очевидним, що на трудвника налягли помщик, пп, шинкар, свй брат-богатир, що "всм бажаться поздити на ши безправного селянина. Пд впливом лихого товариства Чпка опустився на саме дно життя. Проте добро в його натур на якийсь час перемогло. Вн соромився свого давнього безпуття т криво стежки. Пшли розмови про земство, про вибори гласних, Чпка заклика громаду захищати сво нтереси. Коли Чпку наказом губернатора було виведено з управи по неблагонадежности. то ця кривда стала останнм поштовхом, що зпхнув правдошукача на стежку слпо помсти. Грабунки, вбивства зводять нанвець його протест. Кров невинних людей страшним тавром заплямову Чпку. з правдошукача вн перетворився на кримнального злочинця.
Грицько, найближчий приятель дитячих лт Чпки, обира нший життвий шлях. Мряючи босими ногами курн заробтчанськ шляхи, Грицько мряв про хату теплу. Невдач, бдування, злигодн породили у хазяйновитого парубка егозм, байдужсть до дол нших, корисливсть. Навть приятелювання з Чпкою Грицько намагався використати для власного збагачення. Неприховане злорад-ство щодо Чпки, зневага свого товариша це так само свордна трагедя Грицька.
Максим удзь це ще один яскравий тип трагчно особистост, пропащо сили. Душа Максима рвалася до енергйного дла, на широкий простр. Казарма зламала його небуденну силу. Максим страждав вд безглуздо служби-муштри. Коли йому потрапила до рук граматка, самотужки опанував азбуку навчився по церковних книжках читати. Горлка, до яко Максим звик, вимагала грошей, вн не соромиться грабувати людей, оббирати солдатв. Всякими неправдами Максим збагачуться повертаться в село через тридцять рокв з грошима та заслугами. Максимв хутр ста пристановищем грабжникв. Морально зпсований солдатчиною, Максим живе диною пристрастю збагаченням.
Трагедя людсько особистост чи не найбльш зворушливо вдтворена в образ Мотр. Мотря одна з найтрагчнших постатей в укранськй лтератур. з психологчною переконливстю вмотивовано останнй крок жнки. Вона була готова вддати заради сина все. Та, не витримавши страшних випробувань, як впали на сиву голову, не знсши кривавого розбйництва Чпки, мати викрива його злочин. Так образ матер-страдниц, чесн, справедлив ршення д набувають символчного звучання: це сама справедливсть, саме людське сумлння карали злочин, злочинця, ким би вн не був. Такий поворот у розвитку образу ц трагчно особистост засвдчу неминучсть перемоги добра над злом як одн з етичних засад нашого народу.
2.Вдтворення настров людини через образи природи у збрц Сонячн кларнети Павла Тичини.
Збрка Сонячн кларнети (1918) стала етапною подю в укранськй лтератур. Л. Новиченко назвав одним з наймузикальнших творнь у свтовй поез.
Свт Сонячних кларнетв сповнений дзвнких, пастельних барв та звукв. Свтлов звуков барви творять свтлову музику сонячних кларнетв, як, за визначенням одного з дослдникв П. Тичини А. Нковського, нагадують щось подбне до довгих блискучих трембт в руках янголв... Кларнети це сурми свтла, космчного ритму, трембти, зткан з промння.
У врш Га шумлять вдчувамо гармонйне поднання людських почуттв краси природи. Поезя пронизана молодечою жагою життя, щасливими сподван-нями. Чудовий иеизаж змальований дбайливо пдбраними одна до одно фарбами. Лричний герой, захоплений красою рдно земл, щасливий вд днання з цим чудовим гармонйним свтом, що сповнений мелодй, кольорв, благодатних почуттв. У першй строф автор використову паралелзм синонмчну тавтологю, характерн для ц поез.
Звичайний кравид пд пером митця поста дивовижно прекрасною картиною, що наповнена казково-чарвними мелодями. Мелодйнсть досягаться за допомогою вдповдно ритмки, повторв, асонансв, алтерацй.
У поез Арфами, арфами... у символчному образ двчини-весни закладене оптимстичне передчуття випробувань тривог, як постануть перед укранською нацю. Вони накладаються на пласт особистих очкувань лричного героя. Поезя прочитуться як багатогранне святкове сприйняття особисто весни весни нац. хньо молодост, буяння сил, над, тривоги, сподвання злету, перемоги.
Вже у Сонячних кларнетах спостергамо славнозвсн неологзми П. Тичи-ни: самодзвонн арфи, нжнотонн думи.
У поез Арфами, арфами..., крм музичних образв, створено розкшний зоровий образ-символ молодо весни. За вишуканими тропами (метафоричними ептетами, порвняннями) поста персонфкований образ прекрасно двчини, до нг яко
схиляються квти, прозор дощ, громи, веселки. Кожна поезя Тичини з збрки Сонячн кларнети це розгорнута метафора, яка тонко переда мелодю слова трепет душ.
Збрка Сонячн кларнети завершувалася невеликою поемою Золотий гомн, яка гмном весняному сонцю, повносиллю буття. Передчуття омряно вол, вра в нацональне соцальне визволення знаходять вдгук у природ, яка вдповда лричному геров золотим гомоном.
Такою радсно збудженою, очкуючою, напруженою входила у XX столття укранська наця. Душа П. Тичини висловила це очкування радост з надзвичайною силою. Нацональний оптимзм початку столття с одню з визначальних рис поезй збрки Сонячн кларнети, як роблять рдксним явищем мистецтва. Треба пдкреслити, що до прийомв того високого мистецького стилю, який став визначальним у збрц Сонячн кларнети, поет звернувся уже на початку свого творчого шляху.
У природ, котру сприймав як величний храм, сонцесяйний собор до яко ставився з обожнюванням та поклоннням, вбачав юний поет джерела життя любов. Захоплення повнотою життя висловлене в образах звучанн поез Ви знате, як липа шелестить.... Шелест липи, сон старих гав, мсячн веснян ноч символи молодого чуття, що купаться у безкра Всесвту. Врш характеризуться винятковою музичнстю, замилуванням звучання укранського слова. У ньому прекрасна чуттва картина укрансько ноч.
зпсований солдатчиною, Максим живе диною пристрастю збагаченням.
Трагедя людсько особистост чи не найбльш зворушливо вдтворена в образ Мотр. Мотря одна з найтрагчнших постатей в укранськй лтератур. з психологчною переконливстю вмотивовано останнй крок жнки. Вона була готова вддати заради сина все. Та, не витримавши страшних випробувань, як впали на сиву голову, не знсши кривавого розбйництва Чпки, мати викрива його злочин. Так образ матер-страдниц, чесн, справедлив ршення д набувають символчного звучання: це сама справедливсть, саме людське сумлння карали злочин, злочинця, ким би вн не був. Такий поворот у розвитку образу ц трагчно особистост засвдчу неминучсть перемоги добра над злом як одн з етичних засад нашого народу.
2.Вдтворення настров людини через образи природи у збрц Сонячн кларнети Павла Тичини.
Збрка Сонячн кларнети (1918) стала етапною подю в укранськй лтератур. Л. Новиченко назвав одним з наймузикальнших творнь у свтовй поез.
Свт Сонячних кларнетв сповнений дзвнких, пастельних барв та звукв. Свтлов звуков барви творять свтлову музику сонячних кларнетв, як, за визначенням одного з дослдникв П. Тичини А. Нковського, нагадують щось подбне до довгих блискучих трембт в руках янголв... Кларнети це сурми свтла, космчного ритму, трембти, зткан з промння.
У врш Га шумлять вдчувамо гармонйне поднання людських почуттв краси природи. Поезя пронизана молодечою жагою життя, щасливими сподван-нями. Чудовий иеизаж змальований дбайливо пдбраними одна до одно фарбами. Лричний герой, захоплений красою рдно земл, щасливий вд днання з цим чудовим гармонйним свтом, що сповнений мелодй, кольорв, благодатних почуттв. У першй строф автор використову паралелзм синонмчну тавтологю, характерн для ц поез.
Звичайний кравид пд пером митця поста дивовижно прекрасною картиною, що наповнена казково-чарвними мелодями. Мелодйнсть досягаться за допомогою вдповдно ритмки, повторв, асонансв, алтерацй.
У поез Арфами, арфами... у символчному образ двчини-весни закладене оптимстичне передчуття випробувань тривог, як постануть перед укранською нацю. Вони накладаються на пласт особистих очкувань лричного героя. Поезя прочитуться як багатогранне святкове сприйняття особисто весни весни нац. хньо молодост, буяння сил, над, тривоги, сподвання злету, перемоги.
Вже у Сонячних кларнетах спостергамо славнозвсн неологзми П. Тичи-ни: самодзвонн арфи, нжнотонн думи.
У поез Арфами, арфами..., крм музичних образв, створено розкшний зоровий образ-символ молодо весни. За вишуканими тропами (метафоричними ептетами, порвняннями) поста персонфкований образ прекрасно двчини, до нг яко схиляються квти, прозор дощ, громи, веселки. Кожна поезя Тичини з збрки Сонячн кларнети це розгорнута метафора, яка тонко переда мелодю слова трепет душ.
Збрка Сонячн кларнети завершувалася невеликою поемою Золотий гомн, яка гмном весняному сонцю, повносиллю буття. Передчуття омряно вол, вра в нацональне соцальне визволення знаходять вдгук у природ, яка вдповда лричному геров золотим гомоном.
Такою радсно збудженою, очкуючою, напруженою входила у XX столття укранська наця. Душа П. Тичини висловила це очкування радост з надзвичайною силою. Нацональний оптимзм початку столття с одню з визначальних рис поезй збрки Сонячн кларнети, як роблять рдксним явищем мистецтва. Треба пдкреслити, що до прийомв того високого мистецького стилю, який став визначальним у збрц Сонячн кларнети, поет звернувся уже на початку свого творчого шляху.
У природ, котру сприймав як величний храм, сонцесяйний собор до яко ставився з обожнюванням та поклоннням, вбачав юний поет джерела життя любов. Захоплення повнотою життя висловлене в образах звучанн поез Ви знате, як липа шелестить.... Шелест липи, сон старих гав, мсячн веснян ноч символи молодого чуття, що купаться у безкра Всесвту. Врш характеризуться винятковою музичнстю, замилуванням звучання укранського слова. У ньому прекрасна чуттва картина укрансько ноч.
Блет З
1.Образ Пузиря за п 'сою Хазян вана Карпенка-Карого.
Драматург сам визначив дею сатирично комед Хазян (1900). У лист до сина вн зазначав: Хазян зла сатира на чоловчу любов до стяжання без жодно ншо мети. Стяжання для стяжання. . Франко псля прочитання твору писав: Грандозну по свом замисл й по майже бездоганнм оздобленню картину великого промисловця глитая з селян з його могутнми впливами чисто селянською вдачею да нам Карпенко-Карий,...
Терентй Пузир незрвнянно багатший вд Герасима Калитки, центрального образу комед Сто тисяч. Вн уже досяг того, про що мряв Калитка, мати скльки земл, щоб за три дн не об'хати. Княжество! з заздрстю вигуку Маюфес про земл Пузиря. Цле княжество! Клька економй, десятки тисяч овець, тисяч батракв ось що приносить каптал Пузирев. Вн мльйонер, але прагне все бльшого й бльшого зиску.
Пузир нещадно експлуату батракв, ганить економв за те, що вони на клька копйок бльше заплатили за поденну роботу. У свой жорстокост у визиску вн радить економов взяти у селян землю в оренду цим створити бднсть, щоб були дешевш робоч руки. Вн году робтникв грше вд собак. Коли ж на прохання дочки Сон Пузир погодився дещо полпшити харч, то тльки на гарячу пору, щоб робтники
не втекли. А пзнше можна й так харчувати, батраки не витримають, повткають, а зароблен ними грош зостануться в кишен хазяна. Отак розумн хазя роблять! мрку Пузир. Так драматург виверта називн хижацьку психологю капталста, розкрива способи його наживи, чим наочно доводить одну з причин трагчного становища укранського селянина.
Пузир сам не зна, для чого йому потрбн каптали, не бачить вн, де х можна застосувати. Однак, маючи велик грош, вн шука нових шляхв наживи навть погоджуться заради цього переховати тисяч овець банкрута Михайлова, перепроду куплений у пдслано дружиною швачки в деш, менин за низьку цну дорогий халат, бо був заробток два карбованц за один.
Ставши мльйонером. Пузир за поглядами, мораллю залишився на рвн дрбного власника. Вн маже чоботи дьогтем, а волосся оливою, ходить у латаному, старезному кожус, сть борщ кашу, а щоб не йти в мст в ресторан чи буфет, бере в торбинку хлба сала. Психологя дрбного власника проявляться у багатьох вчинках Пузиря. Вона призвела капталста до смерт. Прожджаючи свом полем, Пузир побачив гусей, як скубли колоски пшениц, побг за ними, впав вдбив нирки. Усе життя його пройшло пд девзом: Хазяйство або смерть. смерть Пузиря логчним завершенням флософ неймоврно скупого хижака.
Пузир далекий вд громадських справ. Вража читача його безкультурнсть. На пропозицю Золотницького вислати грошей на пам'ятник Котляревському Пузир цинчно заявля: Котляревський мен без надобност. А коли зайшла мова про описан Гоголем степи, вн цлком серйозно говорить: Не знаю, я на степах у Гоголя не бував! Розрахунок, антигуманнсть Пузиря проявляються навть у ставленн до рдних. Вн категорично вдмовляться видати свою дину дочку Соню за Калиновича, учителишку, а ма намр порднитися хай навть з неписьменним, але багатим Чоботенком.
У змалюванн дикост Пузиря . Карпенко-Карий досяг вищо форми комчного. Його образ виклика презирство, огиду читача глядача. На жаль, цей класичний образ дуже актуальним. Сьогодншн пузир та х супутники феногени лхтаренки несуть не менше лиха трудовому народов, нж у часи Карпенка-Карого. Вони так само прагнуть до стяжання без жодно ншо мети у найскладнший для Украни час становлення розвитку як самостйно держави. Вдрзняються сучасн хазяни вд пузирв тим, що не землю стяжають, а готов продати, вивезти вс багатства за безцн, аби тльки набити тугше власн кишен доларами. Горе у тому, що серед новочасних пузирв багато високопоставлених чиновникв. Вони нехтують бдуванням трудового люду, культура укранська м так же, як Пузирев, без надобност. Сьогодншн пузир ще чекають на свого сатирика.
2.Проблема нацонального вдродження укранського народу у творчост Павла Тичини.
У червн 1917р. внаслдок лютневих подй у Рос було проголошено вдновлення державност Украни (у форм автоном). Це загальнонародне пднесення з приводу проголошення вол Украни П. Тичина переда у поем-оратор Золотий гомн.
Розкута, без видимо сюжетно лн, поема нацлена на створення диного мажорного символу образу укрансько вол. Мфологчн та флософськ символи (Човни золот з сиво-сиво Давнини ласкою в серце зранений, виходить Андрй Первозванний Предки встали з могил небесними ланами Час проходить) поднан в нй з новтнми нацональними символами (золотий гомн Слава! з тисяч грудей ясн короговки). Цей складний поетичний твр документально свдчить про те, що найширш маси укранства побачили в проголошенн державност вияв сво споконвчно вол [цитата].
В укранськй поез вперше постав образ дужого молодого народу, здатного творити власну сторю. Митця пдносить те, що революця вдбулась мирно, безкровно, як сонячне свято, як злиття тисяч бажань у дине у золотий гомн. Поема стала видатним явищем нацонально духовност.
У час бурхливого спалаху нацонального вдродження в Укран Тичина жив надями сподваннями на укранську державнсть. Пильне око митця запримтило вками утверджену укранську нацональну символку, вчуло радсний передзвн воскреслих мелодй.
У Сонячних кларнетах народився перший трагчний символ образ революц як давно очкувано наречено.
У поез Одчиняйте двер... поет стика дв системи протилежних знакв: радсного чекання (наречена голуба блакить) жахливого пророцтва всесвтнього кнця (вс шляхи в кров горобина нч тьма дощ). Радсть поглинулась бурею. Просвтку не видно.
Так вн сприйняв першу кров революц.
Кривав дн революцйного геноциду Павло Тичина художньо вдтворив у цикл Скорбна мати (1918). Поет звертаться до т постат, котра для всх людей втлю доброту захист. Божа матр приходить в Украну не з ясною посмшкою, а з скорбно стиснутими устами, такою, якою вона була тод, як розпинали сина.
Жорсток будн громадянсько вйни передано вишуканим поднанням бблйного реального. Одвчн бблйн символи (Божа матр, Христос, хрест як символ страждання) сплтаються з жахливими реалями революцйно доби (Чийсь труп в житах чорн В могилах поле мр). Трагчн символи передають агоню нацонального свту: блискуч нож в серц Божо матер, розп'ята тнь сина, плач сльозами над даремною жертвою Христа.
Нема спасителя в Укран. Божа матр зна, що чека цей край у майбутньому.
Пророч слова Скорбно матер вдгукнулись у майбутньому голодомором 1933, окупацю 1941-1944, голодом 1946-1947, Чорнобильською аварю 986. Востину даром прозрння володв молодий П. Тичина.
До циклу Скорбна мати дуже близький символами жертовност провсництва врш Пам'ят тридцяти (1918). Це поетична ептафя на могилу загиблих бйцв студентського куреня, що 29 счня 1918 р. полягли пд Кругами у нервному бою з бльшовицьким вйськом Муравйова. ЗО тл, як було знайдено, поховано на Аскольдовй могил у Кив.
Поетове слово тужить, оплаку юних завзятих патротв укранських, славних, молодих. Воно проклина Кана, чия зрадницька рука вкоротила вку вдважним. Ця трагедя це особиста трагедя генального поета.
Василь Стус писав: Доля Тичини востину трагчна. В стор свтово лтератури, мабуть, не найдеться ншого такого прикладу, коли б поет вддав половину свого життя високй поез, а половину нещаднй боротьб з свом генальним обдаруванням.
люду, культура укранська м так же, як Пузирев, без надобност. Сьогодншн пузир ще чекають на свого сатирика.
2.Проблема нацонального вдродження укранського народу у творчост Павла Тичини.
У червн 1917р. внаслдок лютневих подй у Рос було проголошено вдновлення державност Украни (у форм автоном). Це загальнонародне пднесення з приводу проголошення вол Украни П. Тичина переда у поем-оратор Золотий гомн.
Розкута, без видимо сюжетно лн, поема нацлена на створення диного мажорного символу образу укрансько вол. Мфологчн та флософськ
символи (Човни золот з сиво-сиво Давнини ласкою в серце зранений, виходить Андрй Первозванний Предки встали з могил небесними ланами Час проходить) поднан в нй з новтнми нацональними символами (золотий гомн Слава! з тисяч грудей ясн короговки).
Цей складний поетичний твр документально свдчить про те, що найширш маси укранства побачили в проголошенн державност вияв сво споконвчно вол [цитата].
В укранськй поез вперше постав образ дужого молодого народу, здатного творити власну сторю. Митця пдносить те, що революця вдбулась мирно, безкровно, як сонячне свято, як злиття тисяч бажань у дине у золотий гомн. Поема стала видатним явищем нацонально духовност.
У час бурхливого спалаху нацонального вдродження в Укран Тичина жив надями сподваннями на укранську державнсть. Пильне око митця запримтило вками утверджену укранську нацональну символку, вчуло радсний передзвн воскреслих мелодй.
У Сонячних кларнетах народився перший трагчний символ образ революц як давно очкувано наречено.
У поез Одчиняйте двер... поет стика дв системи протилежних знакв: радсного чекання (наречена голуба блакить) жахливого пророцтва всесвтнього кнця (вс шляхи в кров горобина нч тьма дощ). Радсть поглинулась бурею. Просвтку не видно.
Так вн сприйняв першу кров революц.
Кривав дн революцйного геноциду Павло Тичина художньо вдтворив у цикл Скорбна мати (1918). Поет звертаться до т постат, котра для всх людей втлю доброту захист. Божа матр приходить в Украну не з ясною посмшкою, а з скорбно стиснутими устами, такою, якою вона була тод, як розпинали сина.
Жорсток будн громадянсько вйни передано вишуканим поднанням бблйного реального. Одвчн бблйн символи (Божа матр, Христос, хрест як символ страждання) сплтаються з жахливими реалями революцйно доби (Чийсь труп в житах чорн В могилах поле мр). Трагчн символи передають агоню нацонального свту: блискуч нож в серц Божо матер, розп'ята тнь сина, плач сльозами над даремною жертвою Христа.
Нема спасителя в Укран. Божа матр зна, що чека цей край у майбутньому.
Пророч слова Скорбно матер вдгукнулись у майбутньому голодомором 1933, окупацю 1941-1944, голодом 1946-1947, Чорнобильською аварю 986. Востину даром прозрння володв молодий П. Тичина.
До циклу Скорбна мати дуже близький символами жертовност провсництва врш Пам'ят тридцяти (1918). Це поетична ептафя на могилу загиблих бйцв студентського куреня, що 29 счня 1918 р. полягли пд Кругами у нервному бою з бльшовицьким вйськом Муравйова. ЗО тл, як було знайдено, поховано на Аскольдовй могил у Кив.
Поетове слово тужить, оплаку юних завзятих патротв укранських, славних, молодих. Воно проклина Кана, чия зрадницька рука вкоротила вку вдважним. Ця трагедя це особиста трагедя генального поета.
Василь Стус писав: Доля Тичини востину трагчна. В стор свтово лтератури, мабуть, не найдеться ншого такого прикладу, коли б поет вддав половину свого життя високй поез, а половину нещаднй боротьб з свом генальним обдаруванням.
Блет 4
1.Життвий творчий подвиг вана Франка.
поети осен спвц весни. письменники, що пишуть для дтей, нш для молод, ще нш для дорослого читача. Наш ван Франко (1856-1916) глибинно збагнув свт дитини, найнжнш тремтння серця юнака юнки, затамован переживання зрло людини. ван Франко письменником усх пр року пр життя людського, усх етапв сторично дол народу минувшини, сьогодення й майбуття.
вана Франка ми називамо Каменярем за його завзятсть у боротьб з перешкодами на шляху прогресу, унверсальним генм за всеосяжнсть охоплення життя, розмаття поставлених проблем; нашим нацональним пророком, бо вн звершував безнастанний подвиг вв свй народ до щасливо дол. Титаном прац теж величамо Франка.
Сорок лт ятрудився, навчав, каже у Франковй поем Мойсей пророк вождь. Так мав право сказати Франко про себе, котрий з сорока лт прац не змарнував жодного дня. Вн написав близько шести тисяч творв. х найповнше видання п'ятдесят томв. Але ще багато творв не увйшло до 50-томника.
Життя в вана Франка було цкаве, рзномантне бурхливе. З дитинства (народився у сел Нагуевич тепершньо Льввсько област) вн винс у свой поетичнй душ псню працю мамину та розум вболвання за громадськ справи батька-коваля. У гмназ вивчив п'ять мов. Укранською, польською, нмецькою писав врш. З грецько та латинсько ще в гмназ багато перекладав. Знав старослов'янську, чеську, росйську, диш, пзнше вивчив французьку, англйську, угорську, талйську. Майже вс врш Кобзаря читав напам'ять.
За життя . Франка протягом майже сорока рокв вийшло десять зброк його поезй: Балади розкази, З вершин низин (виходила двч), Зв'яле листя, Мй змарагд, з днв журби, Semper Tiro, Давне нове, Врш на громадськ теми. з лт мо молодост. Це цла поетична скарбниця, блискуч дзвнк мистецьк дорогоцнност. У свох пошуках поет-новатор часто досяга вершин досконалост. Перш за все . Франко визначився як поет-громадянин. Його полтична лрика оригнальне надбання укрансько культури. А вершиною можна вважати знаменитий пролог до поеми Мойсей. Мотив служння народов розвиваться вироста в поез Франка до апофеозу боротьби за людину, волю щастя: Лиш боротись значить жить. Та у наймужнших бувають хвилини розпачу дн журби. У так часи народилася найкраща збрка Франка, поез яко стали шедеврами укрансько свтово лрики, Зв'яле листя (1896).
Окремий принадний дивосвт . Франка то прозов оповдання, новели, образки. Ще в бльшй мр, як у поез, задумав письменник у свой проз вдобразити широчнь глибину житгя. Цей велетенський задум реалзував прозак у десяти повстях романах в ста п'ятнадцяти оповданнях, новелах, образках. Майже вс його прозов твори мають захоплюючий сюжет, вони пересипан життвими деталями, чуться у них гомн живого слова.
У цлй низц оповдань письменник змалював життя дитини (Малий Мирон, У кузн, Пд оборогом, Мй злочин, Грицева шкльна наука, Олвець та н.). Новаторським роман Борислав смться. Значним внеском в укранську лтературу стали драми . Франка (Украдене щастя, Учитель та н.), романтичн драматичн поеми. Важливе мсце у багатограннй дяльност
. Франка займають переклади з вропейських лтератур.
. Франко не обминув жодного видатного явища нацонального та свтового письменства. Всмнадцять томв у п'ятдесятитомному збранн творв вдведено вибраним працям ученого у царин теор й стор лтератури, лтературно критики, фольклористики, етнолог. Його перу належить понад ЗО розвдок про Т. Шевченка. Такою науковою студю, як з секретв поетично творчост . Франка, могла б пишатися будь-яка вропейська лтература. Франкв
Науково-лтературний всник об'днав навколо себе письменникв, критикв, публциств з ус Украни.
Громадський дяч . Франко зазнав немало горя, утискв, кайданв тюрем. Досить згадати, що чотири рази його судили й замикали за грати. Тако велико голови в цлй Австр нема, почув якось у сво шкльн роки Василь Стефаник про розум вченсть Франка вд простих людей. Але отого вченого, перед яким схиляли голови закордонн унверситети академ, за Австр не допускали до викладання у Льввському унверситет. А все через полтичне минуле (належ-ност до насправд неснуючо тамно соцалстично органзац, пдбурювання проти законного порядку тошо). Громадська дяльнсть . Франка була невтом-ною на всх етапах його життя.
Видаючи у 1914 р. збрку з лт мо молодост, вн у передмов зазначав, що його праця наснажувалася деями служння нтересам рдного народу та загальнолюдського поступу. Тим двом провдним зорям я, здаться, не спроневрився дос, нколи не спроневрюся, доки мойого життя. Коли на початку XX ст. на захдноукранських землях формувалися загони счових стрльцв, Франко радсно привтав цей нацонально-визвольний рух. Вн подарував молодим краплю свого натхнення бойову маршову псню Гей, Сч де. До останнх днв врив у неминучсть нацонального вдродження рдного народу. Вважав себе пекарем, який випка хлб для щоденною вжитку. Та творчий доробок . Франка став для нас духовною програмою скарбом неоцненним, який не вичерпаться нколи.
2.Поетичний образ Украни в поез Любть Украну Володимира Сосюри. Прочитати врш напам'ять.
Сосюра був народним улюбленцем, за ним ходили легенди. Клька поколнь радянських студентв виросло з його лрикою на вустах, численн ентузасти розносили спвуче Сосюрине слово по Укран, писав Олесь Гончар. Натура поета у всй щирост глибин розкрилася у врш Любть Украну. Це сердеч-не слово поета-патрота, мовлене в радсну годину визволення укрансько земл, коли псля нмецько окупац засяяло сонце вол. Написаний у 1944 р., врш уперше був опублкований у Кивськй правд та Лтературнй газет. Поет створив за допомогою найрзномантнших тропв чудовий зоровий образ вишнево Украни. Для змалювання вн користуться не абстрактними загальниками, а точними поетичними деталями, художнми атрибутами, за допомогою яких Украна ожива в нашй уяв чтко, рельфно, наче на полотн талановитого живописця. Поет, нби прозираючи у душу, звертаться до кожного зокрема до всього народу.
Усе у рдному краю миле втер, трави, води. Намагаючись осмислити саме поняття любов до батьквщини, з'ясувати його для себе для читача, В. Сосюра пдкреслю, що це дине водночас всеохоплююче почуття, яке пдносить самоповагу людини, звеличу . Засобом нтонацйного смислового перераху-вання досягаться високий ступнь емоцйност, непдробно схвильованост.
Украна у тому вчному нетлнному, що прийшло до нас крзь вки. Через сторччя вловлюмо беремо до серця й розуму укранську псню, думу, красу нацональних святинь ус прояви укрансько духовност. Не збройною потугою укранц завоювали пошану й повагу нших народв, хоча нащадки повк не забудуть звитяг славного лицарства запорозького, безсмертних оборонцв нашого краю. Укранський народ споконвку славен всми своми длами.
Поезя ма форму послання. Анафора Любть Украну робить врш струнким композицйно завершеним. Поетове слово звучить щиро безпосередньо. Вн звертаться насамперед до молод. Майбутн Украни завжди пов'язане з долею молодого поколння, вд того, наскльки щиро воно любитиме Украну, залежатиме доля при будь-яких обставинах.
Традиц Шевченка, Лес Укранки, Франка та нших укранських поетв розвинув поет висловив по-новому, з притаманним йому особливим лризмом теплом. Багатство мови, риторичн заклики, а найголовнше щире, схвильоване почуття, що пульсу в словах рядках, вдрзняють цей твр.
лтературний всник об'днав навколо себе письменникв, критикв, публциств з ус Украни.
Громадський дяч . Франко зазнав немало горя, утискв, кайданв тюрем. Досить згадати, що чотири рази його судили й замикали за грати. Тако велико голови в цлй Австр нема, почув якось у сво шкльн роки Василь Стефаник про розум вченсть Франка вд простих людей. Але отого вченого, перед яким схиляли голови закордонн унверситети академ, за Австр не допускали до викладання у Льввському унверситет. А все через полтичне минуле (належ-ност до насправд неснуючо тамно соцалстично органзац, пдбурювання проти законного порядку тошо). Громадська дяльнсть . Франка була невтом-ною на всх етапах його життя.
Видаючи у 1914 р. збрку з лт мо молодост, вн у передмов зазначав, що його праця наснажувалася деями служння нтересам рдного народу та загальнолюдського поступу. Тим двом провдним зорям я, здаться, не спроневрився дос, нколи не спроневрюся, доки мойого життя. Коли на початку XX ст. на захдноукранських землях формувалися загони счових стрльцв, Франко радсно привтав цей нацонально-визвольний рух. Вн подарував молодим краплю свого натхнення бойову маршову псню Гей, Сч де. До останнх днв врив у неминучсть нацонального вдродження рдного народу. Вважав себе пекарем, який випка хлб для щоденною вжитку. Та творчий доробок . Франка став для нас духовною програмою скарбом неоцненним, який не вичерпаться нколи.
2.Поетичний образ Украни в поез Любть Украну Володимира Сосюри. Прочитати врш напам'ять.
Сосюра був народним улюбленцем, за ним ходили легенди. Клька поколнь радянських студентв виросло з його лрикою на вустах, численн ентузасти розносили спвуче Сосюрине слово по Укран, писав Олесь Гончар. Натура поета у всй щирост глибин розкрилася у врш Любть Украну. Це сердеч-не слово поета-патрота, мовлене в радсну годину визволення укрансько земл, коли псля нмецько окупац засяяло сонце вол. Написаний у 1944 р., врш уперше був опублкований у Кивськй правд та Лтературнй газет. Поет створив за допомогою найрзномантнших тропв чудовий зоровий образ вишнево Украни. Для змалювання вн користуться не абстрактними загальниками, а точними поетичними деталями, художнми атрибутами, за допомогою яких Украна ожива в нашй уяв чтко, рельфно, наче на полотн талановитого живописця. Поет, нби прозираючи у душу, звертаться до кожного зокрема до всього народу.
Усе у рдному краю миле втер, трави, води. Намагаючись осмислити саме поняття любов до батьквщини, з'ясувати його для себе для читача, В. Сосюра пдкреслю, що це дине водночас всеохоплююче почуття, яке пдносить самоповагу людини, звеличу . Засобом нтонацйного смислового перераху-вання досягаться високий ступнь емоцйност, непдробно схвильованост.
Украна у тому вчному нетлнному, що прийшло до нас крзь вки. Через
сторччя вловлюмо беремо до серця й розуму укранську псню, думу, красу нацональних святинь ус прояви укрансько духовност. Не збройною потугою укранц завоювали пошану й повагу нших народв, хоча нащадки повк не забудуть звитяг славного лицарства запорозького, безсмертних оборонцв нашого краю. Укранський народ споконвку славен всми своми длами.
Поезя ма форму послання. Анафора Любть Украну робить врш струнким композицйно завершеним. Поетове слово звучить щиро безпосередньо. Вн звертаться насамперед до молод. Майбутн Украни завжди пов'язане з долею молодого поколння, вд того, наскльки щиро воно любитиме Украну, залежатиме доля при будь-яких обставинах.
Традиц Шевченка, Лес Укранки, Франка та нших укранських поетв розвинув поет висловив по-новому, з притаманним йому особливим лризмом теплом. Багатство мови, риторичн заклики, а найголовнше щире, схвильоване почуття, що пульсу в словах рядках, вдрзняють цей твр.
Блет 5
1.Доля рдного краю й укранського народу в поез вана Франка.
Вболвання за долю рдного краю . Франко винс ще з батьквсько кузн, яка була його першим унверситетом. На лн мох спогадв, згадував вн потм, дос горить маленький, але мцний вогонь. Це огонь з кузн мого батька. мен здаться, що запас його я взяв дитиною на далеку мандрвку життя. що вн не погас дос Символом увйшла батькова кузня у його поезю як деал громадського морального виховання:
Усе життя вана Франка пройшло пд знаком любов до рдного народу. Вн не тльки вважав за святий обов'язок служити людям, а й благословляв добровль-но взятий на сво плеч тягар.
Свою творчстю , Франко звершував безнастанний подвиг вв свй народ до щасливо дол. Вже друга поетична книга З вершин низин (1887) засвд-чила, що у лтературу прийшов мужнй поет-громадянин, якому болли кривди свого уярмленого, роздертого ворожими кордонами народу.
У врш Гмн мльйони пригноблених скривджених покликав голос вчного революцонера, що не мириться з неволею. Розйшовшись по курних хатах мужицьких, по верстатах ремсницьких, цей голос да людям наснагу, породжу в них силу й завзяття: Не ридать, а добувати хоч синам, як не соб, кращу долю в боротьб. Важливо, що поет наголошу не на рунницьких закликах, а на великй перетворюючй сил науки, думки, вол. Саме вони протистоять тй птьм, що з давнх-давен принижувала людину, надломлювала сили, зводила до становища раба. Енергйний ритм, закличн нтонац, високий гуманстичний пафос твору вдбивали визвольн настро не тльки окремих соцальних верств, а й усього нацонально "поневоленого народу. Врш . Франка Гмн, як Шевченкв Заповт, був одним з неофцйних гмнв бездержавного народу.
Поез з циклу Веснянки пронизан пафосом торжества весняних, тобто справедливих сил. Вони утверджували непереможнсть нового у суспльств. У врш Дивувалась зима люта зима дивуться, чому почали танути снги скресати рки". й важко зрозумти причини сво слабкост, причини появи того леготу, що теплом пронима. Зим нестерпно бачити первоцвт, пролски, дрбн квтки, як посмли проклюнутись, пробитись крзь снгову кору.
Зима дмуха на них морозом, жбурля снгом. Здавалося, що вже смерть обняла квти: вони прив'яли, похилилися пд жорстокими ударами, Та минула буря. вони знову ожили, пднялися. Ус алегоричн образи прямо вказували на нездоланнсть молодих суспльних сил, як, незважаючи на опр, репресивнсть антинародно полтично системи, продовжували свою боротьбу за краще майбутн укранського народу.
За принципом паралелзму побудовано поезю Гримить!. Весняний грм символзу прихд благодатно пори, котра вдроджу природу. Грм соцальних виступв провсником благодатних, щасливих подй у суспльному житт, яких чекають мльйони.
Лричний герой Веснянок розум, що бажан суспльн змни можлив за умови, коли вн, його однодумц набиратимуться сили в народ. Така дея пройма поезю Земле моя, всеплодющая мати.... Щоб бути нездоланним у боротьб з тими силами, як спричиняють нещастя у його рдному кра, герой просить у рдно земл краплю сили, яка живе в глибин, теплоти, що розширю груди, чистить чуття, вогню, щоб ним слово налити, правд служити. Ус животворн якост акумулюються у заключному катрен.
Завершуться цикл вршем Vivere Memento!, який усма трьома дванадцятирядкивими строфами конкретизу смисл латиномовно назви пам'ятай, що живеш!
Весна пробуджу до активност навть збайдужлих, тих. хто вчора тлв в горя домовин. Весна змива з людини смуток та безнадю, да й нов сили. Такою впевненстю наснажен заключн рядки твору.
У поез Наймит з циклу Excelsior створено образ безправно людини, все життя яко минуло у прац на нших. Бачимо наймита з чепгами, з тужливою пснею на вустах. Житейськ злигодн, нестатки, важка праця зорали зморшками чоло. Друга частина поез символчна.
У поез Де не лилися ви в нашй бувальщин... поет створю винятково художньо сили образи, в яких узагальнено тисячолтн ридання укрансько жнки.
Наприкнц 1898 р. укранськ прогресивн сили святкували сторччя виходу Енеди . Котляревського. До ц дати . Франко написав поему Велик роковини. Тут поет чтко вказав, чого потрбно укранському народов, щоб не пропала праця цлих поколнь: нацонально гдност, стйкост у боротьб вдповдальност у прац. Непохитна вра у кращу долю звучить в останнх рядках твору.
2.нтимна лрика Володимира Сосюри.
В. Сосюра, писав О. Гончар, свом знаменитим сосюринським тембром... н на кого не схожий, вн одинак. Так його поез, як Так нхто не кохав, Бл акац будуть цвсти, Коли потяг у даль загуркоче, Васильки та нш, давно увйшли у класичний фонд нтимно лрики- У них поет створив прекрасний свт чистого свтлого почуття кохання.
Поезю Так нхто не кохав (1922) В, Сосюра присвятив свой першй дружин. Лричний герой настльки романтизу сво почуття, що воно за свою глибиною щирстю видаться йому диним за всю сторю людства.
Образи закоханих автор малю нечисельними, але виразними ептетами (щаслив оч), порвняннями (кров тече, нби пахне вона лободою), метафорами (в'яне серце, оч горять), риторичними фгурами (Гей ви, зор ясн!.. Тихий мсяцю мй!..).
Схвильована гперболзаця (Я для не зрву Орон золотий), нтонацйне багатство, мелодика надають вршев максималстсько неповторност. Нетради-цйне обрамлення (повторення на початку в кнц врша не одн, а двох строф) увиразню сердечний вияв почуття лричного героя.
У врш Коли потяг у даль загуркоче (1926) опоетизовано незабутн юнацьке почуття, яке хвилю лричного героя в зрл роки. Цю поезю навяло авторов почуття кохання до Констанц Рудзянсько, з якою вн познайомився в Бахмач у роки громадянсько вйни.
Шум потягу поверта лричного героя у давно перейден
роки. Називн речення, неквапна нтонаця, згадки, немов на екран, викликають з небуття минуле. Двома-трьома штрихами автор опису пвденне мстечко, залзницю, звичайний провнцйний пейзаж, який закарбувався у пам'ять тльки тому, що поряд була вона його кохана.
Лричний герой прощаться з коханою, бо вн вйськова людина. Вир вйни нагаду про себе промовистими деталями.
Пройшло з тих пр багато часу. Дороги закоханих розйшлися. Усе змнилося навкруги, лиш любов, як у серц багнет. Це коротке порвняння красномовно говорить про живе, пульсуюче почуття в серц лричного героя. Вн вддав би все: свою славу поета, досягнення, тльки б повернути юнсть, повернути кохану.
Я б забув образу, сльози... Тльки б знову ти через гать, тльки б слухать твй голос коси, тво коси сумн цлувать.
Меланхолйно звучить остання строфа, яка нагаду про те, що минуле повернути неможливо, хоча почуття хвилюють кличуть.
Мелодйнстю красою, надзвичайно яскравими зоровими образами вдзначаться поезя Бл акац будуть цвсти... (1927). Природа в поез уособлю глибок людськ переживання, розкрива шал молодого почуття. Душевна вдкритсть поета вражаюча.
Почуттвсть романтизм невд'мн риси художнього вдтворення В. Сосюрою найкращого у житт людини почуття кохання.
Цлий пласт поезй В. Сесюра присвячу Мар. У них розкрит найрзномант-нш нюанси того кохання, що переросло у велику любов. Ця любов пройшла крзь випробування, злети, падння супроводжувала поета до кнця його життя. Кохання наче блискавка вразило лричного героя
Маря стала для поста диною любов'ю, диним натхненням- Врш, присвячен й, пронизан задушевнстю, теплотою, нтимнстю.
все життя яко минуло у прац на нших. Бачимо наймита з чепгами, з тужливою пснею на вустах. Житейськ злигодн, нестатки, важка праця зорали зморшками чоло. Друга частина поез символчна.
У поез Де не лилися ви в нашй бувальщин... поет створю винятково художньо сили образи, в яких узагальнено тисячолтн ридання укрансько жнки.
Наприкнц 1898 р. укранськ прогресивн сили святкували сторччя виходу Енеди . Котляревського. До ц дати . Франко написав поему Велик роковини. Тут поет чтко вказав, чого потрбно укранському народов, щоб не пропала праця цлих поколнь: нацонально гдност, стйкост у боротьб вдповдальност у прац. Непохитна вра у кращу долю звучить в останнх рядках твору.
2.нтимна лрика Володимира Сосюри.
В. Сосюра, писав О. Гончар, свом знаменитим сосюринським тембром... н на кого не схожий, вн одинак. Так його поез, як Так нхто не кохав, Бл акац будуть цвсти, Коли потяг у даль загуркоче, Васильки та нш, давно увйшли у класичний фонд нтимно лрики- У них поет створив прекрасний свт чистого свтлого почуття кохання.
Поезю Так нхто не кохав (1922) В, Сосюра присвятив свой першй дружин. Лричний герой настльки романтизу сво почуття, що воно за свою глибиною щирстю видаться йому диним за всю сторю людства.
Образи закоханих автор малю нечисельними, але виразними ептетами (щаслив оч), порвняннями (кров тече, нби пахне вона лободою), метафорами (в'яне серце, оч горять), риторичними фгурами (Гей ви, зор ясн!.. Тихий мсяцю мй!..).
Схвильована гперболзаця (Я для не зрву Орон золотий), нтонацйне багатство, мелодика надають вршев максималстсько неповторност. Нетради-цйне обрамлення (повторення на початку в кнц врша не одн, а двох строф) увиразню сердечний вияв почуття лричного героя.
У врш Коли потяг у даль загуркоче (1926) опоетизовано незабутн юнацьке почуття, яке хвилю лричного героя в зрл роки. Цю поезю навяло авторов почуття кохання до Констанц Рудзянсько, з якою вн познайомився в Бахмач у роки громадянсько вйни.
Шум потягу поверта лричного героя у давно перейден роки. Називн речення, неквапна нтонаця, згадки, немов на екран, викликають з небуття минуле. Двома-трьома штрихами автор опису пвденне мстечко, залзницю, звичайний провнцйний пейзаж, який закарбувався у пам'ять тльки тому, що поряд була вона його кохана.
Лричний герой прощаться з коханою, бо вн вйськова людина. Вир вйни нагаду про себе промовистими деталями.
Пройшло з тих пр багато часу. Дороги закоханих розйшлися. Усе змнилося навкруги, лиш любов, як у серц багнет. Це коротке порвняння красномовно говорить про живе, пульсуюче почуття в серц лричного героя. Вн вддав би все: свою славу поета, досягнення, тльки б повернути юнсть, повернути кохану.
Я б забув образу, сльози... Тльки б знову ти через гать, тльки б слухать твй голос коси, тво коси сумн цлувать.
Меланхолйно звучить остання строфа, яка нагаду про те, що минуле повернути неможливо, хоча почуття хвилюють кличуть.
Мелодйнстю красою, надзвичайно яскравими зоровими образами вдзначаться поезя Бл акац будуть цвсти... (1927). Природа в поез уособлю глибок людськ переживання, розкрива шал молодого почуття. Душевна вдкритсть поета вражаюча.
Почуттвсть романтизм невд'мн риси художнього вдтворення В. Сосюрою найкращого у житт людини почуття кохання.
Цлий пласт поезй В. Сесюра присвячу Мар. У них розкрит найрзномант-нш нюанси того кохання, що переросло у велику любов. Ця любов пройшла крзь випробування, злети, падння супроводжувала поета до кнця його життя. Кохання наче блискавка вразило лричного героя
Маря стала для поста диною любов'ю, диним натхненням- Врш, присвячен й, пронизан задушевнстю, теплотою, нтимнстю.
Блет 6
1.Лричний, герой поетично драми Зв'яле листя вана Франка.
У 1896 р. сорокалтнй ван Франко випустив у свт Зв'яле листя книжку свох поезй, яку назвав лричною драмою. На той час вн уже генй, та ще юнак. який пала жагою творчост й жагою кохання. Зв'яле листя поет сам назвав збркою лричних псень, найсуб'ктивнших з усх, як появилися у нас вд часу автобографчних поезй Шевченка....
Поез збрки, що складаться з трьох жмуткв, передають внутршнй стан закохано людини вд зародження почуття до його краху. Лричний герой сам здйсню аналз свох переживань.
. Франко у Зв'ялому лист створю узагальнений досить абстрактний жночий образ, дбаючи про цлсть, про диний монументальний портрет кохано, до яко постйно звертаться його трагчне я,
Виразним автобографчним моментом позначена поезя з третього жмутку Трич мен являлася любов. Знамо його три любов: одна ллея бла, невинна, як дитина; друга гордая княгиня, тиха та сумна, мов святиня: третя женщина чи звр, сфнкс, мара, з гострими кггями. Силою сво майстерност Франко творить не три особи, а три силуети одн й т ж постат.
Поезя Чого являшся мен..., що належить до другого жмутку це монолог-сповдь зболено душ лричного героя. В його уяв обличчя кохано, постава, рухи, хода. Художн засоби поез ептети, порвняння
мають подвйне значення. Вони малюють чудову жночу вроду водночас передають крижаний холод у ставленн до лричного героя: уста тво нм, оч немов криниц дно студене. Серце закоханого лричного героя, неначе перла у болот, марн. Поезя сповнена великого самозреченого почуття: Являйся, зронько, мен хоч в сн!
Бльшсть поезй другого жмутку витримана в дус народно творчост. У врш Ой ти, двчино, з горха зерня врода кохано певною мрою протиставля-ться характеров двчини. Серце колюче терня чи слово гостре, як бритва, не свдчать про черствсть жорстоксть герон. Суть у тому. що вона не любить. Лричний герой не осуджу , навпаки, вн захоплений красою очей, темнших ноч, чаром, що то запалю серце пожаром. У врш багато пестливих форм: серденько, устонька. Збентежена душа лричного героя ще сподваться на взамнсть. Поднання контрастних оцнок (Ой ти, двчино, ясная зоре! Ти мо радощ, ти мо горе!) переда збентеженсть лричного героя. Цей твр .Франка покладений на музику А. Кос-Анатольським.
Яскравою народнопоетичною символкою вдзначаться поезя Червона калино, чого в луз гнешся. Червона калина молода, вродлива двчина, дуб могутнй, дужий юнак. Твр ма форму далогу мж калиною дубом. Вдповда-ючи на зверхн, несправедлив запитання дуба, калина х спростову: в не нема сили тягнутися вгору, тому й сво ягдки схиляс додолу. Повторення в кожнй строф закнчення попереднього непарного рядка концентру увагу на висловле-нй думц, посилю мелодйнсть звучання твору.
Генй Франка найповнше розкрив себе у другому жмутку вршв Зв'ялого листя. Обробки народних псень чи врш, написан спецально в народнопсен-ному ключ, мнорн й драматичн за змстом, входять у Зв'яле листя, за словами Д. Павличка, як сонячн промен в оснню галузку. Тут реч тако простоти глибинност, що х можна зарахувати до най генальнших поетичних творнь свтово любовно лрики.
Лричний герой Франка тут маже непомтно ронзу: не тривожся, це не сирота, не жебрак, а всього-на-всього прийшла любов. Цей врш як дамант-самородок, без нього важко уявити соб ггантський материк Франково поез.
2.Лризм, гумор сатира у творах Остапа Вишн.
Творчсть Остапа Вишн (18891956) надихалась окрилювалась великим поняттям Народ, про що вн полишив щир свдчення у свох щоденникових записах. Який би я був щаслний занотував гуморист, якби своми творами змг викликати усмшку, хорошу, теплу усмшку... Ви уявляте соб: народ радсно усмхнувся!
Остап Вишня письменник-новатор, найяскравша постать нацонального вдродження 20-х рр