icae . Iinoeooo aiiaayinoaa a iiiaiaiiio iaai : aiaiaiiiiaaiaa aaca
Основою правового статусу особи як одиниц населення як у державному, так в мжнародному прав громадянство. Громадян з державою подну стйкий правовий зв'язок, що проявляться у чтко визначених законодавством кожно крани взамних правах та обов'язках. Громадяни мають певн права та обов'язки по вдношенню до сво держави, а держава забезпечу захист х прав та нтересв як на свой територ, так за межами. Держави надляють свох громадян бльш високим рвнем прав, нж ноземцв, у тому числ певною правоздатнстю участ в управлнн державою безпосередньо або через представницьку систему. У демократичнй держав громадянство забезпечу повноправне членство, яке да право брати участь в управлнн державою гаранту громадянинов право на захист з боку держави1.
Поняття громадянства як приналежност людини держав, що снувало ранше, ма все менше прибчникв, хоча в сучаснй лтератур та практиц його можна зустрти. Так, два знаних французьких юристи зазначають, що в юридичному контекст громадянство правова приналежнсть людини до населення, що прожива в якй-небудь держав. Ця приналежнсть пдпорядкову громадянина так званй особистй юрисдикц держави, до яко вн належить2.
Бльш поширеним у втчизнянй, у зарубжнй лтератур поняття громадянства як правового звязку людини з державою, що визнача взамн права та обовязки3.
Термн громадянство походить вд слв град, городянин. В англйськй мов city citizenship. У нмецькй мов Burger не лише громадянин, а мський житель. Пояснення в тому, що перш республки переймали досвд самоуправлнських мст. Зараз у документах для позначення громадянства використовуться нший термн nationality (англ.), nationalite (франц.), nazionalita (тал.). Що означа приналежнсть до держави. Справа в тому, що
термн nation в ноземних мовах (англйськй, французькй та н.) означа не нацональнсть в етнчному значенн, як це в укранськй мов, а наця, народ, держава у суспльно-полтичному значенн. Однак у звязку з неточним перекладом в укранськй мов вкорнилися так назви, як, наприклад, Органзаця Обднаних Нацй (замсть Органзац Обднаних Держав адже членами ООН не нац, а держави). Крм громадянства, вживаться термн пдданство, який ранше використовувався для позначення приналежност монарх. У тепершн часи цей термн звичайно рвнозначний термну громадянство, або взагал не вживаться : в ряд монархй (наприклад, в Бельг, спан, Ндерландах) у конституцях в законодавств його замнив термн громадянство.
Необхдно зазначити, що громадян не можна розцнювати лише як сукупнсть осб, як проживають на територ певно держави. Така сукупнсть утворю населення, яке складаться з громадян дано держави, а також ноземцв та осб без громадянства апатридв. Населення демографчна, а не правова категоря. Нема також пдстав вважати громадянами усх осб, на яких поширються влада держави, суверентет. Суверенна влада держави обовязковою як для громадян дано держави, так для ноземних громадян та осб без громадянства, що проживають чи перебувають на територ1.
У деяких кранах снують рзн види громадянства. У Ндерландах особи, що народилися в голландських володннях (тобто в колонях), володють стасусом голландських пдданих, на вдмну вд повноправних громадян ндерландцв. У деяких федерацях, наприклад, в США, крм федерального громадянства сну громадянство субктв. А у Швейцар, крм федерального громадянства снують громадянства кантону общини. У мжнародному прав сну тльки федеральне громадянство.
Бльш складним явищем громадянство вропейського Союзу, встановлене Маастрхтським договором про С, згдно з яким кожна особа, що ма громадянство держави-члена, громадянином Союзу2.
Загальна характеристика рол та значення громадянства в мжнародному прав за свою суттю характеристикою спввдношення мжнародного та внутрдержавного права в галуз громадянства. Щоб зясувати це спввдношення, необхдно встановити, що являють собою справи, що входять у внутршню компетенцю держави. Найбльш правильним буде негативне визначення: це справи, що не регулюються мжнародним правом1.
Пункт 7 ст. 2 Харт ООН формулю таке положення: Дана Хартя н в якй мр не да Органзац Обднаних Нацй права на втручання у справи, що по сут входять у внутршню компетенцю будь-яко держави2. Наведене вище формулювання успшне в тому значенн, що його можна застосувати до питань, що перестали бути винятково внутршнми. Наприклад, регулювання громадянства питання внутршн, але у
випадку укладення мж державами договору в цй галуз воно виходить за рамки суто внутршнього питання вдповдно держави набува мжнародного характеру такою мрою, в якй цього хочуть сторони договору