Одесский Государственный Университет
Николаевский Учебный Центр
Контрольная Работа
По Уголовному Праву
Студента гр. 317
Шнейдерис Е. Л.
Николаев, 1998 г.Призначення покарання при вчиненн клькох злочинв
Якщо особу визнано винною у вчиненн двох або бльше
злочинв, передбачених рзними статтями кримнального закону, н
за один з яких не було засуджено, суд, призначивши покарання
окремо за кожний злочин, остаточно визнача покарання за х
сукупнстю шляхом поглинення менш суворого покарання бльш суворим
або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань у
межах, встановлених статтею закону, яка передбача бльш суворе
покарання.
До основного покарання може бути приднано будь-яке з
додаткових покарань, передбачених статтями закону, що встановлюють
вдповдальнсть за т злочини, у вчиненн яких особу було визнано
винною.
За тими ж правилами призначаться покарання, коли псля
винесення вироку в справ буде встановлено, що засуджений винен ще
в ншому злочин, вчиненому ним до винесення вироку в першй
справ. В цьому раз до строку покарання зараховуться покарання,
вдбуте повнстю чи частково за першим вироком.
Визнавши пдсудного винним у вчиненн клькох злочинв, вдповдальнсть за як передбачена рзними статтями Кримнального кодексу чи частинами або пунктами статт, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а
потм остаточно визначити його за сукупнстю злочинв на пдстав
ст.42 КК. Призначення додаткового покарання, як основного, лише
за сукупнстю злочинв, неприпустимим.
У раз призначення покарання за клькома вироками суд на
пдстав ст.43 КК до покарання, визначеного за новим вироком,
придну повнстю або частково те додаткове покарання (або його
невдбуту частину), яке було призначено за попереднм вироком.
При цьому загальний строк додаткового покарання одного й того
ж виду не може перевищувати максимального строку, встановленого
законом для даного виду покарання. Рзновидн додатков покарання,
призначен на пдстав ст.43 КК, виконуються самостйно.
Судам слд мати на уваз, що призначення клькох рзновидних
додаткових покарань може мати мсце:
- коли вони передбачен санкцю кримнального закону, за
яким засуджуться винний;
- з застосуванням статей 31, 37, 38 КК;
- при призначенн покарання за сукупнстю злочинв або за клькома вироками.
Передбачен законом правила призначення покарання за сукупнстю злочинв застосовуються у випадках самостйно квалфкац вчиненого як за рзними статтями, так за рзними частинами або пунктами одн статт кримнального закону, якими передбачена вдповдальнсть за окрем склади злочинв як мають самостйн санкц. В такому ж порядку призначаться покарання в раз вчинення особою дй, одн з яких квалфкуються як закнчений злочин, а нш як готування, замах або спвучасть у злочин.
Правила ст.42 КК застосовуються також тод, коли псля
винесення вироку в справ буде встановлено, що засуджений винен ще
й в ншому злочин, вчиненому ним до винесення вироку в першй
справ.
За окремими епзодами злочинно дяльност або за окремими
пунктами статт Кримнального кодексу, як не мають самостйно
санкц (наприклад, ст.93 КК), покарання на пдстав ч.1 ст.42 КК
не призначаться.
Встановлений ст.42 КК порядок, згдно з яким суд зобов'язаний
призначити вказати у вироку покарання окремо за кожний злочин, а
потм визначити остаточне покарання за х сукупнстю, стосуться
як основних, так додаткових покарань.
При виршенн питання, який з передбачених ст.42 КК
принципв необхдно застосовувати при призначенн покарання за
сукупнстю злочинв (поглинення менш суворого покарання бльш
суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених
за окрем злочини), суд повинен враховувати, крм даних про особу
винного та обставин, що пом'якшують обтяжують вдповдальнсть,
також кльксть злочинв, що входять до сукупност, форму вини й
мотиви вчинення кожного з них, вид сукупност (реальна чи
деальна), тяжксть наслдкв кожного злочину окремо та х
сукупност тощо.
За змстом ст.42 КК суд вправ визначити остаточне покарання
шляхом поглинення менш суворого покарання бльш суворим при
призначенн за окрем злочини, що входять у сукупнсть як одного
виду покарання, так рзних видв. Однаков за видом розмром
покарання поглиненню не пдлягають, крм випадку, коли вони
призначен у максимальних межах санкцй статей Кримнального
кодексу. Застосовуючи на пдстав ст.42 КК принцип поглинення менш
суворого покарання бльш суворим, суд повинен вказати у вироку,
про яке саме покарання йдеться - основне чи додаткове