Одесский Государственный Университет
Николаевский Учебный Центр
Контрольная Работа
По Уголовному Праву
Студента гр. 217
Шнейдерис Е. Л.
Николаев, 1998 г.
Каковы условия правомерности необходимой обороны Что такое мнимая оборона В чем отличие необходимой обороны от крайней необходимости Необхдна оборона
Кожна особа ма право на необхдну оборону незалежно вд можливост уникнути посягання або звернутися за допомогою до нших осб чи органв влади.
Необхдною обороною визнаються д, вчинен з метою захисту нтересв чи прав особи, яка захищаться, або ншо особи, нтересв суспльства або держави вд суспльно небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посяга, якщо так д були зумовлен потребою негайного вдвернення чи припинення посягання (Ст. 15 КК).
Практикою застосування уголовного законодавства та наукою уголовного права винайдено два види умов правомрност
Заподяння шкоди в стан необхидно оборони:
Умови, що стосуються властивостей нападу;
Умови, що стосуються властивостей захисту;
Заподяння шкоди буде визнано правомрним, якщо напад був:
а) Суспльно небезпечним тобто загрожував тяжкими наслдками у сфер важливих суспльних цнностей життя, здоровя, властност, державного керування т. н. При цьому напад не обовязково повинен бути злочином, досить того, що вн був реально небезпечним загрожував тяжкими наслдками.
Звдс виходить, що необхдна оборона не можлива:
проти правомрних дй посодових осб (працвникв млц, судових виконавцв т. н.), яки не суспльно небезпечними;
при напад неосудного, про що завдомо зна той, хто захищатсья, накше пдпавший нападу, ма право захищатися за првилами крайньо нгеобхидност;
при нападу тварин (якщо вони нападают сам) можливо, якщо х направляют власники чи нш люди.
Необхдно оборона не допускться проти того, хто д в стан необхидно оборони (як пд час провокац необхдно оборони).
Провокацю необхидно оборони називют таки д, яки вчиняються з метою викликати на себе напад, щоб потм була можливсть дати гдну вдсч (помститися), посилаючись на те, що був змушений оборонятися, тобто знаходився в стан необхдно оборони.
За правилами необхдно оборони нападаючий обороняючий себе (чи нших осб) нколи неможуть помнятися мсцями.
б) Наявним тобто уже роспочатим, чи який неминуче повинен початися, ось-ось почнется.
Але стану необхдно оборони нема, якщо напад ще не розпочався (бо нема необхдност в заподянн шкод), а також тод, коли напад уже явно закнчився (бо нема потреби в захист).
Пленум Верховного Суду Украни в постанов вд 28 червня 1991 року пояснив що стан необхдно оборони виника не лише в момент суспльного небезпечного посягання, але при наявност реально загрози заподяння шкоди тому, хто обороняться. Для зясування цього необхдно враховувати поведнку нападаючего, зокрема спрямовансть умислу, нтенсвнсть характер його дй, що да пдставу особ яка захищаться, спримати загрозу як реальну.
в) Якщо напад був дйсним тобто дйсноснуючим.
Уявна оборона
Не дйсний, уявний напад це наслдок помилки того, не врно оцнив обставини под заподяв шкоди тому, хто фактично не нападав. Такий випадок в уголовному прав називаться уявною оборону.
Вдповдальность за шкоду, заподяну в стан уявно оборони, вршуться так:
Вдповдальнсть не наста, якщо захисник сумлинно помилялся, тобто при таких обставинах вн не мг усвдомлювати свой помилки.
Вдповдальнсть наста на загальних пдставах, якщо захисник мг з оценки обставин под усвидомити свою помилку, якби вн був трпохи обачншим уважншим.
Вдповдальнсть наста за перевищення меж необхдно оборони, якщо заподяна шкода була б такою и при наявност нападу.
Не злочином застосування збро або будь-яких нших засобв чи предметв, незалежно вд наслдкв, якщо воно здйснено для захисту вд нападу озброно особи чи нападу групи осб, вдвернення протиправного насильницького проникнення у житло чи нше примщення або якщо особа, яка здйсню захист, не могла внаслдок переляку або сильного душевного хвилювання, спричиненого суспльно небезпечними дями, оцнити вдповднсть захисту характеров посягання.
Перевищення меж необхдно оборони, тобто завдання тому, хто посяга, шкоди, яка явно не вдповда небезпечност посягання чи обстановц захисту, тягне за собою вдповдальнсть лише у випадках, спецально передбачених кримнальним законом.
Д потерплого та нших осб безпосередньо псля вчинення посягання, спрямован на затримання особи, яка вчинила напад, доставлення вдповдним органам влади як правомрн прирвнюються до необхдно оборони, якщо вони були необхдн для затримання вдповдали небезпечност посягання обстановц затримання злочинця.
Крайня необхднсть
Не злочином дя, яка хоч пдпада пд ознаки дяння, передбаченого кримнальним законом, але вчинена в стан крайньо необхдност, тобто для усунення небезпеки, що загрожу нтересам держави, громадським нтересам, особ чи правам ц людини або нших громадян, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути ншими засобами якщо заподяна шкода менш значною, нж вдвернута шкода (Ст 16 КК)